Геронтологічні зміни імунної системи

Механізми старіння організму людини пов'язані з геронтологічними змінами багатьох фізіологічних змін, серед них саме в імунній системі відбуваються зміни на клітинному і молекулярному рівнях.

Імунна система, яка пов'язана з пристосуванням організму до стресу, що спричинюється змінами навколишнього середовища, втрачає свою ефективність у виконанні важливих функцій. Тому з віком підвищується сприйнятливість організму до вірусів, грибкових захворювань, схильність до розвитку пухлин, автоімунних захворювань.

Послаблення імунних реакцій під час старіння передусім пов'язане зі змінами Т-системи імунітету. Маса загруднинної залози в старечому віці зменшується за рахунок атрофії клітин кіркового шару. У клітинному складі селезінки, лімфатичних вузлів відбуваються зміни — зменшується кількість зародкових центрів, розростається сполучна тканина. У людей похилого віку кількість лімфоцитів у периферійній крові досягає 70 % від того рівня, який був у людей зрілого віку. Пропорційно зменшується кількість Т-лімфоцитів, але кількість В-лімфоцитів не змінюється.

Перші зміни під час старіння — це зміни росту Т-лімфоцитів і зміни у співвідношенні їх популяцій. Зв'язок між імунітетом і старінням прояв­ляється в збільшенні автоантитіл. Це пояснюється послабленням актив­ності Т-клітин і особливо їх супресорної функції. Фізіологічна супресія синтезу автоантитіл з віком знижується. Процес старіння організму супро­воджується підвищеною частотою таких автоімунних захворювань, як ревматоїдний артрит та тиреоїдит.

Послаблення Т-хелперів у людей старечого віку посилює сприйнят­ливість до інфекцій, затримує одужання від них, а також порушує імунний контроль за розвитком пухлин.

Методи дослідження імунної системи

Методи оцінки Т-системи імунітету:

• підрахунок лімфоцитів у периферійній крові та кількості Т-лімфо­цитів;

• за наявності лімфопенії і зниження рівня Т-клітин можна припусти­ти дефіцит клітинного імунітету;

• рентгенографія грудної клітки в бічній проекції дає змогу діагносту­ вати гіпофункцію загруднинної залози, якщо відсутня тінь залози;

• рентгенографія грудної клітки в прямій проекції дає змогу діагнос­ тувати тимомегалію;

• внутрішньошкірні тести на гіперчутливість затриманого типу. Методи орієнтовної оцінки гуморального імунітету:

• визначення кількості В-лімфоцитів у периферійній крові;

• визначення рівня імуноглобулінів у сироватці крові;

• дослідження імуноглобулінів у різних секретах (слині, сльозах, сек­реті потових залоз тощо).

У разі зниження кількості В-лімфоцитів і загальної концентрації іму­ноглобулінів можна припустити дефіцит гуморального імунітету.

Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій імунної системи

Можливі три типи порушень функцій системи імунітету:

1. Первинні та вторинні імунодефіцитні стани — порушення одного з ланцюжків імунної системи.

2. Автоагресія проти нормальних компонентів організму людини (автоімунні захворювання, підвищене накопичення комплексів антиген— антитіло).

3. Дисфункції, при яких один ланцюжок імунної системи в стані гіпер­ плазії, а другий — у пригніченому стані (злоякісні захворювання).

Частота спадкових форм імунодефіцитних станів становить близько 2:1000, серед них дефект В-системи — 50—75 %, дефект Т-системи -5—10 %.

Про проблеми природженого імунодефіцитного стану в дитини мож­на думати за таких умов:

• у дитини рецидивуючий інфекційний процес, сепсис; відзначаються незвичні реакції на інфекційні агенти (пневмонія під час краснухи або вітряної віспи);

• інфекційні процеси мають нетипову етіологію (пневмоцисти);

• гематологічний дефіцит (анемія або лейкопенія);

• стійкі розлади травлення;

• розвиток злоякісних процесів.

Пацієнти з дефіцитом Т-системи схильні до вірусних, грибкових за­хворювань, до бактеріальних інфекцій, таких, як туберкульоз, сальмоне­льоз. У пацієнтів розвиваються системні реакції у відповідь на живі вірусні вакцини і БЦЖ. Пацієнти, в яких спостерігається дефіцит В-систе­ми імунітету, схильні до важких гнійно-бактеріальних інфекцій дихальних шляхів і шкіри. Природжені імунодефіцитні стани зумовлені гіпоплазією загруднинної залози, синдромом гіпоплазії волосся і хрящової тканини, хронічним слизово-гнійним кандидозом.

У крові новонароджених дітей можуть бути виявлені знижені рівні ок­ремих класів імуноглобулінів. Найважчий перебіг має природжена пангіпогаммаглобулінемія (природжена агаммаглобулінемія — хвороба Брутона). При цьому захворюванні не виробляються імуноглобуліни всіх класів.

Захворювання проявляється з 6 міс, коли зникають трансплацен-тарні імуноглобуліни. Селективний (вибірковий) дефіцит імуноглобулінів А або А і G супроводжується хронічною діареєю, яка не підлягає корекції. Дефіцит імуноглобулінів М і G супроводжується гнійно-септичними інфекціями. Іноді спостерігаються важкі форми природженої недостат­ності всіх ланцюжків імунної системи.

Проблеми пацієнтів, які пов'язані з розвитком вторинного імуно­дефіциту, виявляються в разі:

• патологічних процесів, які супроводжуються втратою білка: нефро- тичного синдрому, опіків;

• дистрофій, авітамінозів;

• багатьох вірусних захворювань (кір, грип), бактеріальних процесів (дизентерія, сальмонельоз, холера), грибкових інфекцій та гельмінтозів;

• важких хірургічних операцій;

• деяких методів лікування (терапія кортикостероїдами та цитостати­ ками);

• злоякісних захворювань.

Причиною імунодефіцитного стану можуть бути патологічні зміни за-груднинної залози, які виникають під впливом різних етіотропних чин­ників, а також порушень окремих ланок у системі гіпоталамус -гіпофіз — надниркові залози.

Генералізоване ураження всіх ланок імунної системи характерно для СНІДу.

Медична сестра повинна врахувати вік пацієнта, причини розвитку дефіциту імунної системи, його клінічні прояви. Відповідно до імуно­логічних проблем необхідно організувати консультацію пацієнта в імуно­лога, ендокринолога, інфекціоніста, провести імунологічні дослідження, контролювати проведення лікування за призначенням лікаря.

Проблема Виявлення антитіл до ВІЛ у крові дитини раннього

віку

Причина Набутий імунодефіцит у разі перинатального інфіку­вання ди тини.

Мета Надати спеціалізовану допомогу.

Дії Під час проведення анатомічного тестування на ВІЛ-

медичної позитивність дитини необхідно оцінити епіданамнез

сестри батьків, стан здоров'я батьків і дитини.

Надати інформацію щодо сучасних методів лікування СНІДу, побічної дії антивірусних препаратів. Надати батькам інформацію про те, що в Україні

є антиснідова асоціація, що допомагає вирішувати медичні та соціальні питання. Надати батькам інформацію щодо територіальних спеціалізованих відділень, палат, кабінетів, в яких мож­на отримати кваліфіковану медичну допомогу. Допомогти батькам дитини у вирішенні медичних пи­тань, які стосуються консультацій спеціалістів: невро­патолога, пульмонолога, педіатра, кардіолога, гастро-лога, хірурга тощо. <

Допомогти батькам по можливості вирішити питання правового захисту, соціальні та психологічні питання.

Проблема Рецидивуюча пневмоцистна пневмонія, важка гіпо­ трофія, розлади травного тракту

Причина Клінічні стадії СНІДу.

Мета Надати кваліфіковану медичну допомогу в спеціалізова­ному стаціонарі.

Дії У разі госпіталізації дитини в спеціалізоване відділення

медичної інфекційного дитячого стаціонару організувати

сестри індивідуальний медсестринський пост, постійне медсестринське спостерігання.

Організувати режим суворого виконання наказів МОЗ України щодо дотримання санітарно-протиепідемічного режиму.

Організувати для матері та дитини нормальний психо­логічний клімат, а для дитини — ліжковий режим. Організувати дієтичне харчування відповідно до віку ди­тини.

Суворо виконувати всі призначення лікаря щодо лікуван­ня дитини.