Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання у чоловіків і жінок

До періоду статевого дозрівання гіпоталамічна зона статевого центру має максимальну чутливість до інгібіторного впливу статевих гормонів. Ста­теві гормони, які помірно секретуються в статевих залозах і в корі наднир кових залоз, гальмують секрецію гонадотропінів.

Реалізація генетичної програми полягає в тому, що з віком знижується чутливість гіпота-ламічних структур до гальмівної дії статевих гормонів на тонічну ділянку статевого центру. Унаслідок цього посилюється продукування гонадо­тропінів, що викликає стимуляцію статевих залоз і забезпечує статеве дозрівання. У чоловічому організмі цих механізмів достатньо, щоб відбу­лося статеве дозрівання. У жіночому організмі механізми статевого дозрівання складніші.

У чоловічому організмі андрогени стимулюють тонічну ділянку стате­вого центру, режим секреції гонадотропінів постійний, що відповідає діяльності репродуктивної системи в чоловіків.

У жіночому організмі регуляція оваріального циклу пов'язана з функціонуванням і тонічного, і циклічного центрів. Коли в крові підви­щується рівень естрогенів, вони впливають на дозрівання циклічного цен­тру. З підвищенням до критичного рівня естрогенів пов'язане продукуван­ня в гіпоталамусі нейромедіаторів, вони стимулюють викид гонадо­тропінів, відтак відбувається овуляція.

У разі нормальної функції репродуктивного гомеостазу протягом 40 років життя жінки яєчники зберігають циклічну функцію. У першу фолікулярну фазу циклу відзначається поступове збільшення концентрації в крові ФСГ і ЛГ. Це забезпечує розвиток і ріст декількох фолікулів, хоча один із них стає лідером, саме він має повний розвиток, який закінчується овуляцією. Ріст фолікула забезпечує збільшення рівня естрадіолу. За 11— 12 год до овуляторного циклу секреція гонадотропінів і ФСГ у крові зни­жується. Це зумовлює гальмівний ефект за механізмом зворотного зв'язку, при якому може включитися механізм овуляції. Овуляційне максимальне збільшення естрадіолу, що відбувається напередодні овуляції, відповідаль­не за швидкий секреторний викид ЛГ. Розрив фолікула й овуляція відбува­ються під впливом ЛГ.

17-кетооксипрогестерон і прогестерон починають секретуватися в пе-редовулярний період і підвищують чутливість гіпоталамуса до естрогенів.

У лютеїнову фазу (функція жовтого тіла) рівень секреції естрадіолу і прогестерону вищий, ніж у фолікулінову фазу. Підвищення рівня естра­діолу і прогестерону призводить до зниження секреції гонадотропінів, у тому числі ЛГ, який контролює функцію жовтого тіла. Пригнічення сек­реції ЛГ - - один із чинників, які викликають регресію жовтого тіла і відповідно знижують продукцію естрадіолу і прогестерону. Цей механізм призводить до виникнення менструації, а також є сигналом до підвищен­ня секреції ФСГ і до початку нового оваріального циклу.

Вікові зміни статевого апарату в чоловіків та жінок. Механізм клімаксу

Клімактеричний період — закономірний етап розвитку людини. Розрізня­ють поняття фізіологічного і патологічного клімаксу. У разі фізіологічного клімаксу поряд зі згасанням функцій розвиваються компенсаторні ме­ханізми. Патологічний клімакс має перебіг з важкими проявами, він пору­шує фізіологію старіння людини. Клімактеричні прояви у жінок поділяють на генітальні та екстрагенітальні, до останніх належать серцево-судинні, нервово-психічні, ендокринні порушення.

За терміном розвитку розрізняють такі види клімаксу:

• ранній — до 45 років;

• пізній — після 55 у жінок і після 60 років у чоловіків.

Ранній клімакс має важкий перебіг і належить до патологічного, що зу­мовлено порушенням менструального циклу, постменструальними кровоте­чами, причиною яких можуть бути рак тіла матки, міоматоз, метрит, ендо­метрит, пухлини яєчників, спричинені гормонами. До патологічних станів належать клімактеричний синдром і дисфункціональні маткові кровотечі.

Відбувається вікова перебудова вищих вегетативних центрів з пору­шенням циклічної гонадотропної діяльності гіпофіза, циклічної діяльності яєчників з припиненням овуляції і репродуктивної здатності організму в жінок, значним зниженням функції яєчок у чоловіків.

Клімактеричний синдром включає такий симптомокомплекс:

• серцево-судинні порушення — гіпертензія, тахікардія, мігрень, парестезії, ангіоспазм, пітливість, припливи жару, біль у ділянці серця;

• нервово-психічні порушення - - збудливість, втомлюваність, депресія, плаксивість, почуття страху, безсоння.

У патологічному клімаксі виділяють 3 форми психоневрологічних порушень:

• гіперстенічна — збудливість, підвищена втомлюваність, вазомоторні реакції — гіперактивні й астенічні;

• гіпостенічна — послаблення процесів збудження і гальмування в корі, млявість, сонливість, зниження емоцій, загальмованість, послаблення пам'яті, депресія; вазомоторні реакції такі самі;

• ендокринні порушення — порушення обміну білків, жирів, вуглеводів, відзначають обмінні артрити, екземи, дизуричні явища.

У чоловіків більше, ніж у жінок, виражений серцево-судинний синд­ром, що пов'язано з атеросклеротичними змінами (вони розвиваються у чоловіків на 10 років раніше, ніж у жінок).

Розрізняють три симптоми серцево-судинних порушень:

1. гіпертензивний (48,2 %);

2. стенокардичний (19,4 %);

3. вазорегуляторно-астенічний (82,4 %).

Гіпертензивний тип — артеріальний тиск швидко підвищується і зни­жується, спостерігається діастолічна гіпертензія, що знижує пульсовий тиск.

Стенокардичний тип — важкість за грудниною, біль у серці, задишка. У чоловіків напади пов'язані з фізичним навантаженням серед повного здоров'я. Ці порушення погано лікуються без застосування тестостеронів.

Вазорегуляторно-астенічний синдром - - втомлюваність, м'язова слабкість, яка не залежить від фізичного навантаження. Це пов'язано з по­рушенням периферійного кровотоку (зниження швидкості кровотоку, не­адекватність його розподілу).

Сечові та статеві порушення характерні для патологічної клініки у чо­ловіків і пов'язані зі зниженням тонусу сечового міхура, зменшенням кількості статевих гормонів. Біль тупий у ділянці сечового міхура, змен­шення струменя сечі, утруднення початку сечовиділення, зниження по­тенції, що призводить до конфлікту між бажанням і можливостями стате­вого життя.

На статеве життя впливає не тільки зниження діяльності статевих за­лоз, а й зміни психічної і фізичної діяльності.

Ендокринні порушення, характерні для патологічного клімаксу:

1. Відсутня фаза овуляції, не утворюється жовте тіло. Зберігається естрогенна функція яєчників. Ступінь порушення різний. Може швидко розвиватися виснаження функцій яєчників. Перший прояв — затримка менструації на 2—3 міс, що може бути пов'язано з постменструальною кровотечею і проявом клімактеричного синдрому.

2. Поступово приходить стійка менопауза, екскреція гормонів знижується, але повного припинення немає. Найбільш виражене зниження гормонів спостерігається через 3 роки менопаузи. Розвиваються компенсаторні реакції, які замінюють нормальну тканину в разі загальної атрофії. Компенсація здійснюється завдяки естрогенам з інших залоз. Різко виражений клімактеричний синдром. Велике значення має ЛГ і кора надниркових залоз — головні адаптивні реакції.

З віком підвищується секреція гонадотропінів — лютеїнізувального і фолікулостимулювального гормонів (ЛГ і ФСГ). Ще в період правильного менструального циклу у віці 40 років добова екскреція з сечею ЛГ і ФСГ збільшується майже в 4 рази (мал. 16). З віком, як тільки зменшується про­дукція естрогенів, підвищується продукція ФСГ.

Мал. 16. Добова екскреція сумарних гонадотропінів (МО)

в різні вікові періоди у жінок

Продукція естрогенів поступово знижується, особливо у віці 40 років, і різко зменшується в період менопаузи. Збільшення концентрації гонадо­тропінів у крові призводить до надмірної стимуляції яєчників і до гіпер­плазії інтерстиціальної тканини.

У період менопаузи у жінок спостерігається високий рівень у крові ес­трону. Естрон постачається в кров завдяки біотрансформації андро-стендіолу в інтерстиціальній тканині яєчника і в корі надниркових залоз, процес відбувається в жировій тканині. Тому в жінок у період менопаузи паралельно з підвищенням естрогенів збільшується маса тіла.

Таким чином, на зміну естрадіолу в менопаузі з'являється естрон. До­бова продукція естрадіолу в менопаузі 6 мкг (у зрілому віці -- 80— 500 мкг), а естрону — 400 мкг (98 % естрону постачається завдяки біо­трансформації).

Таким чином, підвищення рівня гонадотропінів у крові спричи­нюється до зниження продукції класичних естрогенів. Цей механізм у роз­витку клімаксу іноді можна ліквідувати і відновити у жінок ритмічну функцію яєчників, якщо циклічно застосовувати 5—6 курсів естрогенів (прогестинів), які забезпечують зниження рівня гонадотропінів у крові.

У чоловічому організмі репродуктивна система працює в циклічному, постійному режимі. Синтез і секреція тестикулярних андрогенів регу­люється ЛГ, а сперматогенез — ФСГ. Продукція тестостерону і секреція ЛГ, ФСГ саморегулюється за механізмом зворотного зв'язку. Секреція те­стостерону, ФСГ, кортизолу має добовий ритм, а продукція ЛГ — постійна, не змінюється протягом доби.

ТАБЛИЦЯ 3 Концентрація тесто­стерону в крові чоловіків

Вік, роки	Концентрація, ммоль/л
20-50	22 ± 0,87
51-60	20 ± 2,19
61—70	16 ± 2,4
71-80	13 ± 1,59
81—90	9 ± 0,9

ТАБЛИЦЯ 4. Рівень гонадотропі-нів у крові чоловіків

Вік, роки	Концентрація, МО
20-50	22 ± 0,87
51-60	20 ± 2,19
61-70	16 ± 2,4
71-80	13 ± 1,59
81-90	9 + 0,9

Концентрація тестостерону в крові залишається постійною у віці від 16 до 50 років, але після 60 років про­дукція гормону знижується (табл. 3). Вікові зниження екскреції 17-КС із сечею пов'язані з гіпофункцією яєчок, а також із гіпофункцією наднир­кових залоз, яка зумовлена підвищенням вмісту в крові гонадотропінів (табл. 4).

У чоловічому організмі відбуваються зміни в тонічному центрі гіпо­таламуса, але сперматогенез не припиняється. Якщо розглядати клімакс як виключення репродуктивної функції, то тоді в чоловічому організмі клімакс відсутній.

Зниження секреції тестостерону обмежує репродуктивний потенціал. У старечому віці у чоловіків паралельно збільшується кількість у крові ес­трогенів, особливо естрадіолу. З віком в організмі налагоджується стабільне продукування глюкокортикоїдів.

Андрогени надниркових залоз чинять патогенну дію на передміхуро­ву залозу. З віком у чоловіків збільшується частота аденокарцином пе­редміхурової залози.

Збільшення маси тіла, зниження толерантності до вуглеводів, холес-теринемія формують клімакс вікових змін, які можна визначити як хворо­бу компенсації в період старіння організму в чоловіків.