11.4 Ефективність менеджменту організації

Організаційні зміни й організаційний розвиток мають бути спрямовані на підвищення ефективності менеджменту. "Ефект" і "ефективність" - різні поняття.

Ефективність у широкому значенні цього слова означає співвідношен­ня між результатом (ефектом) та витратами.

Під ефектом розуміють результат реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва за рахунок економії всіх виробни­чих ресурсів.

За сферою застосування розрізняють:

• загальну, локальну і часткову ефективність.

Загальна характеризує ефективність виробництва на підприємстві в цілому; локальна - окремі стадії виробництва, розподілу, обміну та споживання; часткова - ефективність використання в процесі виробництва певних ресурсів (предметів і засобів праці, капітальних вкладень, робочої сили тощо).

Відповідно до об'єктів визначення ефективність ділять на:

-ефективність діючого виробництва на всіх його рівнях;

-ефективність капітальних вкладень, які використовуються для будівництва. реконструкції, технічного переозброєння підприємства з метою випуску нової продукції, збільшення обсягів виробництва;

-ефективність розвитку науки і техніки;

-ефективність зовнішньоекономічних зв'язків;

-ефективність охорони навколишнього середовища.

За призначенням і методами розрахунку розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність.

Абсолютна економічна ефективність визначається по підприємству в цілому та характеризує загальний ефект (віддачу) від використання ресурсів і витрат.

Порівняльна економічна ефективність характеризує економічні переваги одного варіанта над іншими щодо раціонального використання ресурсів і витрат.

Визначити ефективність менеджменту дуже важко, оскільки праця менеджера (керівника) не піддається прямому вимірюванню.

Поняття ефективності управління певним чином збігається із поняттям ефективності виробничої діяльності.

Ефективність управління організацією — результативність функціонування системи та процесу управління як взаємодії системи, яка управляє і якою управляють, або інтегрований результат взаємодії компонентів управління.

Ефективність управління — це складова частина економіки управління, що включає розгляд:

-управлінського потенціалу (сукупності всіх ресурсів, використовуваних системою управління: матеріальні, фінансові, інформаційні, інтелектуальні, людські, сировинні ресурси);

-затрат на управління, які визначаються змістом, організацією, технологією та обсягом роботи щодо реалізації відповідних функцій управління;

-характеру управлінської праці (продукт праці управлінців не має речових результатів, кінцевим продуктом є сукупність управлінських рішень і вплив, який вони справляють).

-ефективності дій у процесі діяльності організації для реалізації певних цілей.

Критерієм оцінки управлінської праці є ефективність управління:

.

Також ефективність управлінської праці може бути разрахована:

.

Однак така оцінка може бути нереальною, оскільки:

-результат управління не завжди полягає у прибутку;

-результат управління може бути не лише економічним, але й соціальним, організаційним;

-затрати на управління не завжди можна чітко визначити.

У зв'язку з тим, що на діяльність підприємства та економічну ефективність виробництва й управління впливає безліч факторів, їхня оцінка виробляється системою узагальнюючих та окремих показників.

Ефективність управління стосовно до суб'єкта управління може характеризуватися:

1. Кількісними (економічний ефект) показниками ;

2. Якісними (соціальна та організаційна ефективність) показниками.

Економічна ефективність відображає економічні результати діяльності організації за певної системи управління. На її визначення впливають показники, що відображають результати виробничо-господарської діяльності організації: величина прибутку; собівартість; обсяг виробленої продукції ;обсяг реалізації послуг; рентабельність; фондомісткість тощо.

Організаційна ефективність характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реакцію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни, її оцінюють за показниками, що відображають якість побудови організації та системи її управління: узгодженість між підрозділами; рівень централізації функцій управління; співвідношення чисельності управлінських працівників між різними рівнями управління; частка керівників у загальній чисельності апарату управління; швидкість прийняття управлінських рішень; рівень автоматизації робочих місць управлінців тощо.

Соціальна ефективність відображає вплив управління на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності й причетності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій.

Показники соціальної ефективності управління розглядають у двох аспектах:

1. Показники, що відображають соціально-культурну сферу функціонування організації: рівень трудової дисципліни; рівень стабільності кадрів; рівень розвитку соціальної інфраструктури; рівень умов праці; зростання науково-технічного рівня управління; рівень інтеграції процесів управління; підвищення кваліфікації менеджерів; зростання обґрунтованості прийнятих рішень; формування організаційної культури.

2. Показники, що відображають вплив на досягнення виробничо-господарських результатів та задоволення потреб ринку: продуктивність праці; зарплатовіддача; рівень задоволення потреб споживачів.

Спрощено ефективність управління визначають рівнем задоволення потреб власників, працівників і споживачів організації та рівнем отриманих результатів.