Спенсер Джонсон "Хто вкрав мій сир"

11.1.Природа організаційних змін

Оскільки організації є динамічними системами, вони постійно перебувають у стані змін. Виважені організаційні зміни є суттєвою модифікацією певної частини організації, запорукою її розвитку і зумовлюють здійснення інновацій. Більшість компаній і відділів великих корпорацій доходить висновку, що вони повинні проводити помірну реорганізацію хоча б раз на рік, і докорінну – кожні 4-5 років.

Організаційні зміни можуть бути проведені у таких сферах:

1. Оцінення і зміна цілей організації. Модифікація мети необхідна навіть для найуспішніших організацій, хоча б тому, що поточна мета вже досягнута.

2.Зміна структури організації- це зміни у системі розподілу повноважень і відповідальності, в координаційних та інтеграційних механізмах, у поділі на відділи, в управлінській ієрархії, комітетах і ступені централізації.

3. Зміна техніки, технологічних процесів, конструкцій виробів.

4. Модифікація структури і робочої сили.

5. Модифікацію можливих установок або поведінки персоналу організації.

Всі зміни взаємопов'язані між собою.

Головними чинниками що спричиняють зміни є: зовнишні та внутрішні чінники. Зовнішні які виникають у загальному та робочому середовищах фірми. Внутрішні чинники - виникають всередині самої організації, у її внутрішньому середовищі.

Розрізняють планові і ситуаційні організаційні зміни.

Планові зміни - це такі, які проектують і впроваджують у певному порядку і в конкретний час, вони відповідають прогнозованим майбутнім подіям. Дуже важливі "невеликі" зміни, які проходять постійно, - зміни в методах роботи, в рутинних канцелярських процедурах, розміщенні машини або столу, призначеннях керівників і назвах посад.

Ситуаційні зміни - є частковим реагуванням на події у ході того, як вони відбуваються. Загалом для організації позитивом є планові зміни, а не ситуаційні.

Найзагальніші сфери змін охоплюють організаційну структуру, технологію, персонал. Реінжиніринг - це докорінна перебудова всієї діяльності для досягнення бажаних результатів щодо витрат, якості чи послуг.

Базовими етапами процесу реінжинірингу є:

1.Вивчення цілей і стратегії.

2.Залучення менеджменту вищої ланки до процесу реінжінирінгу.

3.Формування почуття невідкладності змін серед працівників організації.

4.Планування „з чистого аркуша", фактичне відтворення організації заново.

5. Збалансування інтересів підлеглих і працівників.

11.2. Керування змінами в організації

Через складнощі, що зумовили нововведення і призвели до зміни перемінних, ефективне управління змінами є однією з найважчих й пре­стижних завдань для керуючих.

Американський науковець Грейнер розробив модель процесу управління організаційними перемінами.

Шість етапів моделі характеризу­ють, з одного боку, вплив на структуру управління (органи влади), з іншого – реакцію владних структур на цей вплив та розробку певної протидії.

Етап 1. Тиск і спонукання. Перший крок полягає в тому, що керівництво повинно усвідомити необхідність змін. Вище керівництво або інші керівники, які мають по­вноваження приймати і виконувати рішення, повинні добре відчувати необхідність змін і готуватися до їх проведення. Цей тиск можуть чинити зовнішні фактори (конкуренція, зміни в економіці або поява нових зако­нодавчих актів).

Етап 2. Посередництво і переорієнтація уваги. Хоча керівництво і відчуває необхідність змін, але воно може не зуміти зробити точного аналізу проблем і провести зміни належним чином. Може виникнути необхідність в посередницьких послугах зовнішнього консуль­танта, здатного об'єктивно оцінити ситуацію.