Хрящова, кісткова та м’язова тканини.

 

Користуючись лекціями (на web-сторінці кафедри розміщені презентації та текст лекцій), підручниками, додатковою літературою та іншими джерелами, студенти повинні підготовити такі теоретичні питання:

1.     Загальний план будови, класифікація та функціональне значення хрящової тканини. Хімічний склад міжклітинної речовини.

2.     Морфофункціональна характеристика клітинного диферону хряща.

3.     Особливості будови, локалізація і функції гіалінового, еластичного і волокнистого хрящів.

4.     Будова охрястя. Його роль в живленні, рості і регенерації хрящової тканини.

5.     Хондрогістогенез. Інтерстиційний і апозиційний ріст хрящової тканини.

6.     Загальний план будови, хімічний склад і функції кісткової тканини.

7.     Морфофункціональна характеристика клітин кісткової тканини.

8.     Особливості будови грубоволокнистої та пластинчатої кісткової тканини.

9.     Гістологічна будова діафіза трубчастої кістки. Остеон як структурна одиниця кістки.

10. Види остеогенезу, їх характеристика.

11. Ріст і регенерація кісток. Роль п’єзоелектричного ефекту в процесах остеосинтезу.

12. Загальна морфофункціональна характеристика м’язових тканин, джерело їх розвитку.

13.  Морфологічна та генетична класифікація м’язових тканин.

14.  Будова, локалізація та особливості скорочення гладкої (непосмугованої) м’язової тканини.

15.  Скелетна м’язова тканина. Локалізація, гістогенез, функціональні особливості.

16.  Гістологічна і субмікроскопічна будова волокна скелетної м’язової тканини. Саркомер.

17.  Особливості будови і функції серцевої м’язової тканини.

18.  М’яз, як орган. Міон.

19.  Вікові зміни та регенерація м’язових тканин.

 

КЛАСИФІКАЦІЯ СКЕЛЕТНИХ ТКАНИН

 

ХРЯЩОВІ ТКАНИНИ

гіалінова, еластична, волокниста

 

КІСТКОВІ ТКАНИНИ

грубоволокниста, пластинчаста

 

 

Функції скелетних тканин:

1.     – опорна;

2.     – захисна;

3.     – участь у вводно-сольовому обміні

4.     – участь у мінеральному обміні, депо солей кальцію, фосфору тощо;

5.     – пластична.

 

Кістки беруть участь у мінеральному обміні, вони є депо кальцію, фосфору тощо. Жива кістка містить в собівітаміни А, D, С та інші. Як складові скелету виконують опорну, захисну та рухову функції. Кістковий мозок бере участь в  утворенні крові.

Кістки побудовані з кісткової тканини, які є різновидом сполучної тканини, складаються із клітин (остеобластів, остеобластів та остеоцитів) та міжклітинної речовини, яка містить багато колагену, глікопротеїдів тощо, і мінеральних компонентів (в основному кристали гідрооксиапатиту). Завдяки цьому кістка має і гнучкість, і міцність. Опір свіжої кістки на розрив такий же, як у міді, і в 9 разів більший, ніж у свинцю. Кістка витримує стискування 10 кг/мм²(подібно до чавуну). Щоб переламати ребро необхідна сила в 110 кг/см².

 

Хрящові тканини

хондробласти, хондроцити + міжклітинна речовина

хондроцити 1, 2, 3 порядку хондромукоїд, хондринові волокна

 

 

СКЕЛЕТНІ ТКАНИНИ: ХРЯЩОВА ТА КІСТКОВА

Хрящова тканина (textus сагtilagineus). Залежно під будови міжклітинної речовини розрізняють три види хрящової тканини — гіалінову, еластичну та волокнисту. Основна функція усіх видів хряща — опорна, формо­творча.

Розрізняють три види хондроцитів. Перший різновид віднос­но малодиференційованих клітин трапляється переважно у складі «молодої», так званої первинної хрящової тканини. Для цих клітин притаманне високе ядерно-цитоплазматичне співвідношення, у цитоплазмі добре виражені елементи комп­лексу Гольджі, багато мітохондрій та вільних рибосом. У хондроцитах другого типу ядерно-цитоплазматичне співвідношення нижче, у цитоплазмі підвищений вміст РНК, елементів грануляр­ної ендоплазматичної сітки та комплексу Гольджі, які забезпе­чують утворення та виділення у міжклітинний простір протеогліканів та глікозаміногліканів (гіалуронової кислоти, хондроїтинсульфату, кератансульфату, дерматансульфату та ін,). Для хондро-цитів третього типу характерний найнижчий показник ядерно-цитоплазматичного співвідношення, значний розвиток гра­нулярної ендоплазматичної сітки. Інтенсивність синтезу протеогліканів та глікозаміногліканів знижена порівняно з хондроцитами другого типу, однак вищим с синтез глікопротеїнів та фібрилярних білків колагену та еластину.

 

 

Органічні компоненти основної міжклітинної речовини хрящової тканини (хондромукоїд) представлені білками, ліпідами, глікозаміногліканами та протеогліканами. Останні є найхарактернішою ознакою хрящової тканини. У складі протеогліканів хряща знайдені гігантські макромолекулярні комплекси з молекулярною масою порядку десятків і сотень мільйонів дальтон і довжиною молекули, що становить кілька мікрометрів. Вони побудовані з довгої нитки гіалуронової кислоти, до якої нековалентними зв'язками приєднано близько сотні поліпептидних ланцюгів; з серединними амінокислотними залишками останніх зв'язана велика кількість полісахаридних ланцюгів сульфатованих глікозаміногліканів (хондроїтинсульфату, кератансульфату, дерматансульфату), а також молекул олігосахаридів. У цілому моле­кула протеоглікана нагадує гілочку ялини, причому від ступеня її гідратації залежить пружність (тургор) хряща.

 

 

Хондринові волокна побудовані з колагену І типу (гіаліновий та волокнистий хря­щі) або еластину (еластич­ний хрящ). Орієнтація волокон визначається впливом силових ліній, які виникають при дефор­мації хряща у процесі функціо­нування органа. Особливо багато хондринових волокон кон­центрується навколо лакун, утворюючи так звану капсулу хрящової клітини (або клітин).

 

Гіаліновий хрящ

Гіаліновий хрящ (textus сагrilagineus hyalinus). Локалізова­ний у стінках трахеї, бронхів, у місцях з'єднання ребер з гру­диною, на суглобових поверхнях і в метаепіфізарних пластинках росту кісток. В ембріональному періоді гіаліновий хрящ лежить в основі переважної більшості зачатків кісток скелету. З віком відбувається заміна його кістковою тканиною. У нативному стані гіаліновий хрящ біло-голубого кольору, прозорий. Гістологічно у його складі розрізняють охрястя та власне хрящ. Охрястя складається з поверхневого волокнистого шару (являє собою колагенові волокна) та глибокого клітинного шару (в ньому містяться хондробласти та прехондробласти). Поверхневий шар охрястя мас багато судин, що забезпечують трофіку хряща. За рахунок глибокого клітинного шару охрястя відбувається фі­зіологічна регенерація та апозиційний (периферійний) ріст хряща. Власне хрящ складається з ізогенних груп хондроцитів, а також молодих поодиноких хондроцитів, оточених хондромукоїдом та хондриновими во­локнами. Хондромукоїд, розмі­щений навколо молодих хондро­цитів, забарвлюється оксифільно той, що оточує більш дифе­ренційовані ізогенні групи клі­тин, набуває властивостей базо­філії. Хондринові волокна гіалінового хряща побудовані з кола­гену ІІ типу.