65. Теоретичні підходи н. Г. Морозовї до формування пізнавальних інтересів у дітей з вадами слуху

За спостереженнями сурдопедагогів (Н. Ф. Засенко, Н. Н. Савчук, Н. Г. Морозова), на першому еапі навчання глухих дітей нічого не приваблює, тому що вони ще не включені в оточуюче життя, ні про що не запитують і не користуються навіть вказівними жестами. Діти починають роздивлятися іграшки лише після того, як педагог сам виявить до них інтерес. Спочатку вони звератють увагу на найбільш яскраві іграшки та картинки. Через 2-3 місяці після того, як дітей почали навчати, вони починають самостійно проявляти інтерес до предметів. Ці перші спроби зацікавитися проявляються спочатку як інтерес до нового, а потім – як бажання ознайомитися із цими предметами. Дещо пізніше цікавість проявляється по відношенню до будь-якого предмету.

Н. Г. Морозова («Вопросы обучения и воспитания глухих дошкольников») пише, що на перших ступенях навчання велике значення має наслідування. Пізнавальний інтерес спочатку теж визначається наслідуванням.

Оскільки глухі діти приходять в садочок, не вміючи самостійно сприймати та спостерігати, то перші стимули, що будуть визначати інтерес дитини, йдуть від вихователя і батьків. Контакт з педагогом і вихователем слугує першою умовою виховання пізнавального інтересу. Користуватися предметами глуха дитина також вчиться за наслідуванням. Емоції педагога при виді нового предмета передаються дитині, яка починає тягнутися до предмета.

І. Спочатку пізнавальна діяльність протікає, супроводжувана позитивними емоціями педагога та одночасно з його поясненнями. Емоції у дітей є передпосиланнями до появи інтересу.

ІІ. На 2 етапі діти з вадами слуху за зразком, за відсроченим наслідуванням (тобто по пам’яті і за встановленим стереотипом) підходять з живим зацікавленням до предмету. Якщо це приносить їм радість або задовільняє ті або інші потреби дітей, то вони починають проявляти інтерес до всіх нових речей.

Велике значення має перехід дітей від роботи з допомогою педагога до самостійної.

Допомагаючи дитині, педагог добивається від неї успішного завершення роботи. Поступово діти починають працювати самостійно та самостійно відшукувати правильно рішення.

Для того, щоб викликати інтерес дітей до нового, але непривабливого предмету, треба включити його в цікаву для них діяльність, зв’язати його с цікавим знайомим предметом.

Нова діяльність, яку освоює дитина, не має закриватися зовнішнім видом предметів, які використовуються. Інакше інтерес до предметів перекриє інтерес до діяльності. Наприклад, під час експерименту з формування кількісних уявлень, діти сконцентрували свою увагу на забарвленні та оздобленні літаків і автомобілів, а не на їхній кількості. Тому, вважає Морозова, краще було б взяти менш яскраві предмети і опрацювати їх. Новизна підходу до знайомих предметів пробуджує інтерес до нової діяльності – наприклад, групуванню за кількістю, тощо.

Важливо, щоб вирішення задачі було успішним, але не треба виховувати лише практичний інтерес до результату діяльності, важливо, щоб у дітей був інтерес до пізнання, щоб кожний новий день був пов’язаний з новими самостійними відкриттями.

Щоб попередити можливі помилки в педагогічній роботі з дітьми під час формування у них інтересів, слід вказати деякі помилки в роботі молодих вихователів:

1. Невміння молодого педагога налагодити контакт з дітьми; його надмірна дратівливість або в’ялість

2. Невміння педагога залучити дітей до активної роботи, коли він сам робить за дітей їхню роботу. Як наслідок – діти не спостерігають, не порівнюють, залишаються пасивними.

3. Надмірна важкість завдання для дітей.