8.2.2. Особливості розвитку індустріальної цивілізації у сша та Німеччині Умови прискореного розвитку економіки сша

Розвиток економіки, що відбувався після закінчення Громадянської війни (1861—1865), наприкінці XIX ст. перетворив США на могутню індустріально-аграрну країну. Завершувалася промислова революція й індустріалізація, утвердилася ринкова економіка.

Розглянемо головні передумови успіху економічного розвитку США.

1. Радикальний характер Громадянської війни 1861—1865 рр.

Унаслідок війни з'явилися такі можливості для капіталістичної господарської діяльності, яких не забезпечили буржуазно-демократичні революції в жодній з європейських країн: звільнення рабів зумовило швидке створення ринку найманої праці, а масовий продаж державної землі невеликими ділянками швидко капіталізував сільське господарство.

2. Сприятливі природно-географічні умови

Для розвитку виробництва: потужна сировинна база, значні площі родючих земель, багатство лісових і водних ресурсів, сприятливий клімат. Додатковим джерелом нагромадження капіталу були розробки золотих копалень у Каліфорнії та знайдення величезних запасів нафти в Пенсільванії. США вперше у світі зайнялись нафтодобуванням і нафтопереробкою, причому в межах метрополії. З винайденням методу вулканізації каучуку формувалася гумова промисловість.

3. Успішна зовнішньоекономічна політика держави

Забезпечила щорічне, з 1861 р., перевищення доходів наддержавними витратами на 100 млн дол. США. У 1890-му за законом Мак-Кінлі — Олдрича, ухваленим конгресом, збільшили мита з 10 (1861) до 49,5 %. Через сім років вони зросли до 57 %. Протекціонізм у зовнішній торгівлі доповнювали пільговими умовами для розвитку промисловості, яку в 1883 р. взагалі не оподатковували. Митна політика сприяла підвищенню цін усередині країни і збільшенню капіталістичного прибутку. Не було перешкод для припливу іноземних інвестицій, гарантували високу норму прибутку. На початок XX ст. вкладення іноземного капіталу в економіку США (переважно англійського) становили 3,4 млрд дол. США, що майже в 7 разів перевищувало американські зарубіжні вкладення. Незначний рівень вивозу капіталу за кордон — характерна ознака американського капіталізму на початку XX ст.

4. Надзвичайно активне застосовування в економіці досягнень другої технологічної революції.

У країні розпочалась електрифікація промисловості, транспорту, побуту. За рівнем виробництва і використання електроенергії США посіли перше місце у світі. Змінилась енергетична база виробництва — пара швидко витіснялась електрикою. За виплавкою сталі, складанням автомобілів, добуванням нафти та за результатами інших галузей, які відображали успіхи науки й техніки, США в 90-х роках належало перше місце.

У процесі індустріалізації широко застосовували найновіший науково-технічний досвід європейських країн, досягнення американських інженерів. Практично не було застарілого обладнання, тому не гальмувався економічний розвиток. Це сприяло різкому зростанню продуктивності праці, яка в 4,5 разу вища, ніж в англійського робітника. Високий технічний рівень виробництва дав змогу здійснити перехід до масового випуску стандартизованої продукції навіть у традиційних галузях (взуття, одяг у легкій промисловості, напівфабрикати в харчовій). США також випередили всі інші країни стосовно застосування нових методів раціональної організації виробництва. Тут створили першу в світі промислову лабораторію Т. Едісона (1876), котру вважали центром винахідництва технічних новинок (щороку здійснювали майже 40 винаходів).

5. Акумуляція найенергійнішої робочої сили з Європи.

У 1864 р. у США ухвалили закон, що стимулював імміграцію. Лише з 1870 до 1914 рр. у країну прибуло майже 30 млн іммігрантів. Особливо в 70—80-х роках серед них була велика кількість кваліфікованих працівників та інженерів із Англії та Німеччини — країн з високим рівнем технічного розвитку, що сприяло передачі європейського науково-технічного досвіду і зменшенню витрат на підготовку кадрів. Імміграцію стимулювали незначна густота заселення території США та вищий, ніж в європейських країнах, рівень заробітної плати.

Перед Першою світовою війною спостерігалась нова хвиля імміграції. Це була менш кваліфікована дешева робоча сила з Італії, Австро-Угорщини, Росії й України. Наслідком імміграції стало значно більше, ніж у країнах Європи, зростання місткості внутрішнього ринку США, що стимулювало розвиток виробництва, транспорту і торгівлі.

6. Забезпечення єдності внутрішнього ринку, міжрайонної та міжгалузевої спеціалізації внаслідок швидкого створення інфраструктури.

Виникли сприятливі умови для індустріалізації Півдня й Заходу. На початку XX ст. залізниці з'єднали всі штати. Збудували чотири трансконтинентальні магістралі, які залучили в економічний обіг продукцію Заходу. На США припадало майже 50 % світової протяжності залізниць. Іноземні капіталовкладення в залізниці США становили майже 1/3 їх вартості. Залізниці, потіснивши інші види транспорту, перетворились на важливий чинник структурних змін в економіці. Вони сприяли зменшенню витрат виробництва та поліпшенню продуктивності праці, процесу урбанізації, а також зміцненню позицій американського сільського господарства на світовому ринкові. У результаті здешевлення товарів США, збільшувалась їх конкурентоспроможність. Уже в 1896—1900 рр. країна давала 30,1 % світового експорту промислових товарів, а в 1913-му — 35,8 %.

7. Сприятливі історико-географічні чинники.

Основний серед них — віддаленість від Європи і близькість до Південної Америки та територій Далекого Сходу. Використовуючи доктрину Монро (1823) й ідею панамериканізму, США в 1867 р. за 7,2 млн дол. купили в Росії Аляску. У 1898-му конгрес країни узаконив анексію Гаванських островів. Наступного року США захопили Кубу, Гуам, Пуерто-Рико, Філіппіни і частину островів Самоа. Країна домоглася виключного права на спорудження Панамського каналу, відокремивши Панаму від Колумбії. Використовували США й економічне закабалення, тобто економічне підкорення недостатньо розвинутих держав, які при цьому залишалися формально незалежними. Американський капітал проник у будівництво залізниць Канади (1913 р. — 1 млрд дол. інвестицій), добування нафти в Мексиці (1 млрд дол.). Країна контролювала олов'яну промисловість Болівії, мідну — Чилі й Перу, найважливіші шляхи сполучення Південної Америки. На Далекому Сході головним об'єктом інтересів США був Китай із гігантською потенційною місткістю внутрішнього ринку. Проте, випередивши Німеччину, Англію та Францію за виробництвом промислової продукції, США мали мізерні, порівняно з ними, колоніальні володіння. Площа їх колоній в 1914 р. становила 0,8 млн км кв. Збільшуючи економічний потенціал, у подальшому США почали діяти за методом неоколоніалізму, тобто економічного підкорення країн Східної цивілізації.

8. Процес концентрації та монополізації.

Економічний розвиток країни лише останньої третини XIX ст. переривали кризи перевиробництва в 1882— 1883 і 1893 рр. Тільки в 1897-му після тривалого застою економіка знову відновила швидкі темпи розвитку. Економічні кризи були потужним прискорювачем концентрації виробництва (в 1913 р. налічували 85 % підприємств із чисельністю 500 і більше робітників) і централізації капіталу (акціонерні товариства в 1913-му зосередили 80 % усіх працівників). Унаслідок цього в США виникли монополістичні об'єднання в промисловості та банківській справі. Найпоширеніша форма монополій — трести, яким у 1901 р. належало 3/4 промислової продукції країни. На початку XX ст. у країні вже функціонувало 800 трестів, котрі об'єднували понад 5 тис. підприємств.

Об'єднання трестів з банківськими монополіями зумовило створення фінансового капіталу. У ньому провідну роль відігравали дві банківські групи — Моргана і Рокфеллера, навколо яких до 1903 р. об'єдналося 112 банків, залізничних, страхових та інших компаній, а їхній капітал перевищував 22 млрд дол. США (56 % акціонерного капіталу країни). Завершення створення національної банківської системи мало вагоме значення у формуванні ринкової економіки.

За останні 40 років до початку XX ст. обсяг промислової продукції збільшився у 7 разів. За цей період сформувався національний господарський комплекс, який охоплював взаємопов'язаний розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, фінансово-кредитної системи, широкий внутрішній ривок і активні міжгосподарські зв'язки. У становленні світової економіки зі створенням національних господарських комплексів настав новий етап на межі XIX і XX ст., почався процес інтеграції, взаємопроникнення галузей національних економік у світовому масштабі й економічне взаємоспівробітництво, що триває і нині. Про завершення ери вільної економіки свідчив процес монополізації основних галузей національних господарств. Перехід до ринкової економіки монополістичної конкуренції активно відбувався у провідних країнах Заходу в останню третину XIX ст. Кожна країна-лідер вносила корективи у визначення хронологічних меж цього процесу.