Економічна думка
Головну увагу в економічній думці приділяли аналізу змін технології виробництва та їх впливові на ефективність виробництва. Інновація — нововведення в галузі технології або організації виробництва. Новація — не просто "відкриття" або "винахід", це нововведення обов'язково прикладного характеру. Вона спрямована на підвищення продуктивності і, як правило, отримання додаткового доходу в результаті втілення новинок і створення ліпших за якостями ідей і технологій. Інновації охоплюють увесь спектр видів діяльності — від дослідження і розробок до маркетингу.
Поняття "інновація" ввів у практику австро-американський економіст И. Шумпетер (1883—1950). За своїми теоретичними поглядами вчений не належав до жодної з відомих економічних шкіл. Він ґрунтовно вивчав багато проблем, приділяючи увагу розробці цілісного уявлення про механізм функціонування і перспективи розвитку капіталістичної економіки. Одна з його головних праць — "Теорія економічного розвитку" (1912). Висунуті Й. Шумпетером на перший план найважливіші категорії відрізняються від стандартних концептуальних положень неокласиків. Інновації, нововведення, підприємництво у його теорії відіграють не менш важливу роль, ніж ціна чи вільна конкуренція в "Принципах економікс” (1890) А. Маршалла.
Й. Шумпетер вважав, що його теорія економічного розвитку ліпше пояснює закони, динаміку розвитку товарно-капіталістичного господарства, ніж аналітичний апарат А. Маршалла. Він провів чітку межу між статичною рівновагою системи та її динамічним розвитком, що перетворює структуру, взаємозв'язки між новим і класичним виробництвами. Вихідне положення економічної системи — чиста рівновага. Але потім на певному етапі розвитку відбувається втілення інновацій. Звичний кругообіг порушують дії підприємця-новатора. З метою здійснення інновацій беруть кредити у "старих" фірм і компаній. Інвестиції спрямовують у нові галузі, поступово залучаючи у процес "нову хвилю" учасників.
Нагромадження не є стійким, безперервним процесом, воно зумовлене технічними новинками, освоєнням нових інвестиційних проектів. Зростання національного продукту відбувається не рівномірно, плавно, а стрибкоподібно, ривками.
Економічна динаміка, за Й. Шумпетером, ґрунтується на поширенні нововведень у різних формах. Це виробництво нових товарів, застосування нових технологій і нової техніки, ефективніше використання вже відомих матеріалів, освоєння нових ринків збуту, перехід до раціональніших форм організації та методів управління, здійснення реорганізації або послаблення монопольного становища інших підприємств. Джерелом розвитку були внутрішні процеси, нові комбінації виробничих факторів на основі інновацій (рис. 8.2).
Рис. 8.2. Нововведення за Й. Шумпетером
Здійснення "нових комбінацій", як зауважив економіст, — справа складна і доступна лише людям, які мають певні якості. Підприємець-новатор — це не завжди капіталіст, не обов'язково власник. Право власності не є визначальною ознакою підприємця. Ним може бути директор, адміністратор, засновник, менеджер, тобто той, хто здатний втілити нове у практику.
Виробляти — означає комбінувати речі й сили, створювати інші комбінації з них. Виробництво є не технічною, а економічною галуззю діяльності. Економічні й технічні методи та знання часто не збігаються. Економічна логіка отримує верх над технічною. Тому в реальному житті ми часто бачимо мотузки замість стальних тросів, поганих робочих тварин замість виставкових зразків, найпримітивнішу ручну працю замість досконалих машин, незграбне грошове господарство замість чекового обігу та ін.