Металургія і транспорт

Високі темпи розвитку продуктивних сил потребували модернізації давніх галузей промисловості, передусім гірничої металургії. Вводили технічні новинки, змінювали конструкцію та розмір доменних печей. У результаті використання конвертерів Г. Бесемера (Англія, 1856) і С. Томаса (Англія, 1878) у важливу підгалузь виокремилося сталеплавильне виробництво. Поширилися електричне зварювання, кування та виплавка металів. У 80-х роках впровадили електролітичний метод отримання алюмінію, що дало змогу розвивати кольорову металургію. З 1878-го таким самим методом одержували мідь.

Зростання обсягів виробництва товарів потребувало збільшення швидкості їх перевезення, що зумовлювало розвиток й удосконалення транспорту. В будівництві шляхів усе частіше використовували сталь (залізничні рейки, мости). "Еру стальних мостів" відкрив побудований в 1874 р. у США через річку Міссісіпі арочний міст біля м. Сент-Луїс. Поліпшувалася конструкція пароплавів. Із 1903 р. споруджували судна з двигунами внутрішнього згорання — теплоходи. Почалась електрифікація залізничного транспорту, з'явилися нові транспортні засоби — танкери (нафтоналивні судна). У 1896 р. німецький конструктор Г. Зельферт застосував для дирижаблів двигун внутрішнього згорання, що працював на рідкому паливі. Перші кроки робили в авіації, розвиток якої став можливим після встановлення на літаках легких і компактних бензинових двигунів. 1903-го в США брати Райт здійснили чотири польоти на літаку з двигуном внутрішнього згорання. Спочатку літаки мали спортивне значення, потім їх використовували у військовій справі, пізніше — для перевезення пасажирів і вантажів.

В епоху НТР завдяки промисловому виробництву автомобілів з 90-х років функціонував новий вид транспорту — автомобільний. Упровадженню автомобілів сприяв винахід ірландського інженера Дж. Денлоп — гумові шини (1895). На заводах Г. Форда в 1912—1913 рр. уперше застосували конвеєр. Високі темпи розвитку автомобілебудування зумовили широке спорудження шосейних доріг.

Технологія й організація виробництва

У період другої технологічної революції значного розвитку набула хімічна промисловість. Хімічні методи обробки сировини використовували практично в усіх галузях. Почалося виробництво штучних (анілінових) барвників. У таких галузях, як машинобудування, електротехнічне виробництво, текстильна промисловість, застосовували хімію синтетичних волокон — пластмаси, ізоляційні матеріали зі штучних волокна й каучуку та ін. У 1869 р. американський хімік Дж. Хайєт отримав целулоїд, у 1906-му Л. Бакеланд добув бакеліт, потім винайшли карболіт та інші пластичні маси, котрі одразу впроваджували у виробництво. Основою для виробництва нітрошовку були розробки французького інженера Г. Шардона (1884). У результаті досліджень 1899—1900 рр. російського вченого І. Кондакова отримали штучний каучук із вуглеводів. Удосконалили нові ефективні технології одержання сірчаної кислоти, соди тощо, запропонували методи виготовлення аміаку — основи для азотних сполучень, необхідних у виробництві барвників, мінеральних добрив і вибухових речовин. У сільському господарстві широко застосовували мінеральні добрива.

Проблему задоволення зростаючих потреб у рідкому пальному на нових видах транспорту розв'язав крекінг-процес — метод розкладу нафти при високих тисках і температурах. Він забезпечив підвищений вихід бензину, і в 1916 р. у США процес впровадили в промислове виробництво. Ще в 1903—1904 рр. російський хімік О. Фаворський відкрив метод виробництва рідкого пального з твердого палива. Промислове виготовлення легкого пального з вугілля здійснив німецький інженер Ф. Бергіус, що мало важливе економічне й військове значення для Німеччини, в якої не було природних нафтових ресурсів.

У виробничу сферу проникала автоматизація виробництва в легкій, поліграфічній та інших галузях промисловості. Почали автоматизувати верстати, впроваджували в інші виробництва потокову систему, що виникла в консервному й сірниковому виробництвах. Особливо важливу роль у розвитку машинобудування відіграв винахід конвеєра. Завдяки його впровадженню вже в 1914 р. на заводах Дж.Р. Форда складання одного автомобіля тривало лише 1,6 години.

Потокове виробництво змінило характер заводського устаткування в машинобудуванні. Вводили в дію спеціалізовані верстати з метою виготовлення деталей — гвинтів, шайб, болтів тощо. У текстильній промисловості в 1890 р. з'явився автоматичний ткацький верстат.

Значний внесок зробили у військовому оснащенні: автоматизація стрілецької зброї та артилерії (1883 р. — кулемет Максимова, кілька типів автоматичних гвинтівок), виникнення бронеавтомобілів, виробництво вибухових засобів, широке використання засобів повітроплавання й авіації. З 1915-го літаки озброїли кулеметами, створили літаки-бомбардувальники, великі надводні кораблі (панцирники), стає реальним підводне плавання.

Під час Першої світової війни армія потребувала великої кількості зброї та оснащення. Якщо кількість винаходів періоду промислового перевороту виражалася двозначним числом, то в епоху технологічної революції — чотиризначним. Найбільше винаходів запатентував американець Т. Едісон (понад 1000).