8.2. Еволюція індустріального суспільства у другій половині XIX — на початку XX ст.

8.2.1. Інноваційний тип розвитку суспільства (кінець XIX — початок XX ст.) Загальна тенденція економічного розвитку

На межі XIX—XX ст. головною тенденцією розвитку економіки був перехід від капіталізму, заснованого на вільній конкуренції окремих самостійних державних і приватних підприємств, до капіталізму, що ґрунтувався на багатьох формах монополії або олігополії.

Зміни в економічних відносинах, що призвели до нового етапу соціально-економічного розвитку, спричинені бурхливим розвитком науки і техніки. В історії період кінця XIX — початку XX ст. відомий як час другої технологічної революції (перта — промисловий переворот), котра тривала до Першої світової війни (1914—1918). Завершилося домінування третього технологічного укладу і розпочався перехід до четвертого укладу (див. табл. 1.2).

У цей період кардинально змінились основи наукового мислення, розвивалося природознавство, формувалася єдина система наук. Тісний взаємозв'язок науки з технікою зумовив поступове, історично тривале перетворення науки на безпосередню продуктивну силу суспільства.

На межі XX ст. виникали великі наукові інститути, лабораторії, створені на потужній технічній базі. З'явилась окрема сфера — науково-дослідна діяльність, завдання якої полягало в доведенні теоретичних рішень до технічного втілення, у тому числі в дослідно-конструкторських розробках, виробничих, технологічних та інших дослідженнях. Процес революційних перетворень у галузі науки потім відбився в техніці й технології, що сприяло незвично високим темпам збільшення обсягу світового промислового виробництва (сумарна виплавка сталі з 1870 до 1900 р. зросла в 20 разів).

Електрика й електротехніка

Важливе значення мали зміни в енергетичній базі виробництва і транспорту: парову енергію замінили електричною, сформувалася технологія отримання, передачі й приймання електроенергії, здійснювалася електрифікація. У 1867 р. німецький винахідник В. Сіменс сконструював електромагнітний генератор із самозбудником, який давав змогу за допомогою обертання провідника в магнітному полі одержувати і виробляти електричний струм. У 70-х роках винайшли динамо-машину, її можна було використовувати не тільки як генератор електроенергії, а й як двигун, що перетворює електричну енергію на механічну. Через десять років у США Т. Едісон винайшов перший сучасний генератор (1883). У 1891-му він створив трансформатор, що розв'язало проблему передачі електроенергії на значну відстань. Промислові підприємства вже не були прив'язані до енергетичної бази. Виробництво електроенергії організували на особливих підприємствах — електростанціях.

Упровадження у виробництво електродвигунів сприяло збільшенню швидкості верстатів, підвищенню продуктивності праці та створювало передумови автоматизації виробництва. У 1884 р. англійський інженер Ч. Парсонс винайшов багатоступеневу парову турбіну; у результаті її поєднання в єдиний агрегат із динамо-машиною виник турбогенератор. У 1896-му на Ніагарський гідроелектростанції вперше встановили гідравлічну турбіну. Почали функціонувати нові галузі промисловості — електрохімія, електрометалургія, електричний транспорт. З'явились двигуни внутрішнього згорання, які працювали на енергії, отриманій під час згорання парів бензину (Н. Отто) і нафти (Р. Дізель). У 1885 р. сконструювали перший автомобіль (Г. Даймлер, К. Бенц). Двигун внутрішнього згорання широко застосовували в усіх галузях промисловості й транспорту, його використання прискорило механізацію сільського господарства. У 1906-му в США з такими двигунами випускали трактори. В окремих господарствах американських фермерів їх почали використовувати у 1907 р., масове виробництво освоїли лише в роки Першої світової війни.

Однією з провідних галузей вважали електротехніку. Російський вчений О. Лодигін винайшов лампу розжарювання з вугільним стержнем у скляній колбі (1873), а Г. Яблочков — електродугову лампу (1875), що сприяло поширенню електричного освітлення. Його застосовували на великих підприємствах, у містах. Згодом конструкцію таких ламп удосконалили. Наприклад, О. Лодигін розробив лампу з металевою ниткою, в тому числі з вольфрамовою. Електричне освітлення поступово витісняло газове.

Наприкінці XIX ст. розвивалася така галузь електротехніки, як техніка засобів зв'язку. Поліпшувалася якість апаратури дротяного телеграфу, почали використовувати телефонний зв'язок (винахідник телефону — американець 0. Белл, 1876). Першу телефонну станцію збудували в 1877-му в США, на початку 80-х років вони з'явилися майже в усіх містах європейських країн. У1889 р. А. Строуджер запатентував автоматичну телефонну станцію. З 1895-го широко використовували радіо, яке сконструював російський учений О. Попов.