Розвиток торгівлі, грошової та кредитної систем

Зростання обсягів виробництва в усіх галузях економіки внаслідок промислового перевороту й індустріалізації сільськогосподарського виробництва сприяло швидкому розвитку і першій половині XIX ст. внутрішньої та зовнішньої торгівлі. За півстоліття експорт збільшився у 3,7 разу, імпорт — у 4 рази. В експорті країни переважали сільськогосподарська сировина (бавовна, вовна, шкіра) і продовольство, готові вироби становили 12 % вивозу. Майже половину американського експорту отримувала Англія — головний покупець бавовни, а із середини XIX ст. — продовольства. Доходи від експорту сільськогосподарської продукції забезпечували валютні надходження, потрібні для промислового імпорту. Зберігалася залежність американської індустрії та споживчого ринку (особливо південних штатів) від ввезення іноземних, насамперед англійських, машин, устаткування, промислових товарів, виробництво яких у США ще масово не налагодили.

Відбулися зміни і в грошовій системі. Після Війни за незалежність згідно із "Законом про карбування монет" (1792) ввели десяткову монетну систему. Перехід до нової системи, котру не підтримувало населення, здійснили лише після Громадянської війни, коли відповідно до зазначеного закону встановили біметалічний стандарт. Головний недолік функціонування грошей полягав у нестабільності ринкових цін золота і срібла.

В епоху колонізації кредитні операції здійснювали контори або приватні асоціації, що надавали позики (як правило, під заставу землі) і випускали паперові гроші. У період формування індустрії відбувалося становлення капіталістичної кредитної системи.

Революційний конгрес з метою забезпечення армії під час війни за незалежність запровадив податок. У зв'язку з браком стійкої валюти уряд США випустив боргові зобов'язання. Окремі штати для підтримки ополчень діяли подібно. Участь окремих штатів у грошовому обігу та кредитуванні була характерною ознакою розвитку американської банківської системи. Однак децентралізація випуску грошових знаків (емісійної справи) дезорганізовувала економіку щойно створених Сполучених Штатів. З метою створення установи, котра б регулювала випуск грошей, конгрес у 1781 р. видав чартер (документ на право ведення банківських операцій) Банку Північної Америки (Філадельфія). У 1784-му організували Банк Нью-Йорка і Банк Массачусетса. Сформованому в 1791 р. за прикладом Англійського банку Першому банку Сполучених Штатів надали 20-річнлй чартер на здійснення банківських операцій і насамперед регулювання грошового обігу, щоб захистити економіку від інфляції. Таким чином встановили законодавчий контроль за банківською діяльністю.

Особливість становлення кредитної системи США в першій половині XIX ст. полягала в протистоянні прихильників централізації банківської справи та їхніх опонентів. У банківській практиці це виявлялось як тимчасове розширення діяльності банків окремих штатів.

Проте, незважаючи на швидкий господарський розвиток у першій половині XIX ст., у соціально-економічній системі США поглиблювалися суперечності, пов'язані з такими проблемами:

1) питання вибору варіанта економічного розвитку нових головних районів (північні штати обстоювали фермерський шлях, південні — плантаторський);

2) збереження рабства та примусової праці в умовах капіталістичної еволюції, сировинна орієнтація експорту та залежність від ввозу обладнання з Англії загострили питання митних тарифів (Південь — за вільну торгівлю, Північ — за захист "молодої" промисловості високими ввізними митами);

3) капіталісти-фабриканти були заінтересовані у формуванні економіки Півдня як сировинної бази текстильної промисловості, що забезпечувало нагромадження капіталів для будівництва нових підприємств. Водночас щоб успішно розвивалося промислове виробництво на Півночі, потрібно розширити внутрішній ринок — ринки робочої сили й товарів. Проте цьому перешкоджало збереження рабства. Рабовласницька система в аграрному секторі призводила до того, що США відігравали роль сировинного придатка індустріальної Англії. Загалом рабство гальмувало економічний розвиток країни.

Щоб викорінити рабовласницьку систему, що спричинила технічний застій і низьку продуктивність, потрібні були революційні заходи, оскільки сама вона не могла зійти з історичної арени. Цьому сприяла Громадянська війна 1861— 1865 рр., яку справедливо називають другою буржуазно-демократичною революцією.

Виявляючи спочатку нерішучість, уряд А. Лінкольна під тиском народних мас і з огляду на необхідність збереження єдності країни в 1862-му здійснював революційні заходи, що виходило за межі Конституції США.

Економічна політика уряду А. Лінкольна потребувала стягнення нових податків із багатіїв, запровадження законів про конфіскацію майна бунтівників, про гомстеди (земельні наділи). В опублікованих 22 вересня 1862 р, прокламаціях йшлося про скасування з 1 січня 1863 р. рабства без будь-якого викупу, призов темношкірого населення в армію Півночі.

За законом про гомстеди кожен громадянин США мав право придбати на Заході ділянку землі площею 160 акрів (65 га) за мізерну плату (10 дол. США). До умов отримання землі належали обов'язкове проживання на території та її обробіток. Після п'яти років земля ставала власністю покупця, яку неможливо було відібрати навіть за борги. Одночасно на п'ятирічний термін господарства фермерів на Далекому Заході звільняли від податків. Отже, створювали сприятливі умови для формування товарного господарства, конкурентного на сільськогосподарському ринку не тільки всередині країни, але і за її межами. Такі заходи підтримувала значна частина американців. Прийнявши закон про гомстеди та скасувавши рабство в США, А. Лінкольн став одним із найвидатніших прогресивних буржуазно-демократичних діячів XIX ст.

Наслідком Громадянської війни стала остаточна перемога в країні фермерського, американського шляху розвитку сільського господарства. Для нього характерні такі головні властивості: революційне відмінення великого землеволодіння, масовий продаж землі державою за невисокими цінами, створення фермерських господарств. З того часу понад 150 років у США не виникало проблем із забезпеченням продовольства своїх громадян і сировиною для промисловості. Таким самим шляхом розвивався аграрний сектор у країнах переселенського капіталізму — Канаді, Австралії, Новій Зеландії.

Друга буржуазно-демократична революція в США сприяла швидкому становленню капіталізму в усіх галузях економіки країни. Вона зберегла національну єдність. У 1870 р. США за рівнем розвитку промисловості посіли друге місце у світі. V 1880-му промислова продукція за вартістю в 2,5 разу перевищувала вартість сільськогосподарської, тоді як у 50-х роках XIX ст. США залишалися ще сільськогосподарською країною.

Відбувався інтенсивний процес концентрації виробництва, формувались нові його галузі. Верстатний парк США випередив європейський за кількістю Й якістю. Це зумовило повну незалежність американської промисловості від Англії. Однією з провідних галузей промисловості стала нафтова. Винахід методу вулканізації каучуку (1844) привів до виникнення й розвитку гумової промисловості. Всесвітня виставка у Відні 1873 р. продемонструвала переваги індустріальної економіки США.