Формування грошово-кредитної системи

Розвиток банківської системи полегшував мобілізацію капіталів, потрібних промисловості. 50-ті роки стали періодом банківського посередництва, започаткування кредитної системи німецького капіталізму. Надзвичайно важливу роль відіграли акціонерні компанії, котрі після революції 1848—1849 рр. виникали надто часто. Усього за наступні 20 років у Пруссії з'явилося 295 компаній: гірничопромислових, металургійних, страхових, залізничних та інших, капітал яких становив 2,4 млрд марок. Важливе значення мав приплив іноземного капіталу (бельгійського, голландського, англійського, французького) у промисловість Рейнської області.

Кредитування промисловості й торгівлі до середини XIX ст. здійснювали банківські доми Ротшильда, Шредера, Мендельсона, Блейхредера та ін. На їх базі та на основі промислових фірм почали функціонувати великі акціонерні банки. Діяльність таких установ мала спеціалізований характер — за галузями економіки й окремими територіями. Наприклад, Шафгаузенський банківський союз (1848) зосередив операції в Рейнській області та сприяв розвитку гірничозаводських підприємств. Німецький банк (1870) створили за сприяння берлінських! франкфуртських приватних банківських фірм. Він здійснював операції в галузі зовнішньої торгівлі, а Дрезденський (1872) — кредитував хімічну і текстильну промисловості Саксонії.

Інша особливість великих акціонерних банків Німеччини полягала в універсальному характері їх внутрішньої організації. Вони виконували регулярні операції (вклади, облік векселів, позики) поряд із нерегулярними (емісія фондів, торгівля цінними паперами). Обмеження їх діяльності визначеним колом клієнтів (галузь економіки, територіальний район) давало змогу контролювати потребу в кредиті промислових підприємств, мати інформацію про інші банки. Маючи чітку інформацію, визначали характер їх установчої політики, що зробило їх одними з найнадійніших і найсолідніших у світі. Уже тоді практикували об'єднання інтересів: при збереженні самостійності об'єднували капітал з метою здійснення значних фінансових операцій. Починають зливатися банківський і промисловий капітали. Великі банки намагалися контролювати промислові підприємства, яким надавали послуги.

У середині XIX ст. у країні почав розвиватися іпотечний кредит. Прусські земські каси, створені ще наприкінці XVIII ст., які надавали послуги під заставу землі, уже не могли забезпечити потреби в іпотечному кредиті, що й зумовило організацію спеціальних земельних (іпотечних) банків.

Наслідки промислового перевороту

Промислову відсталість Німеччина ліквідувала до 70-х років XIX ст. У період 1850—1870 рр. промисловість країни пройшла шлях від ремесел і мануфактури до великого машинного виробництва, про що свідчить створення комплексу галузей важкої промисловості, який охоплював нове, наукомістке виробництво і працював досить ефективно. Прогресивна зміна структури виробництва дала змогу Німеччині зайняти провідні позиції в Європі з багатьох промислових показників. Вона перетворилася на одну з наймогутніших індустріальних країн. Проте процес індустріалізації до 1870 р. не завершився, аграрний сектор залишався головною галуззю економіки.