6.3. Становлення індустріальної цивілізації в Європі

Індустріальна цивілізація починалася у визначеній соціально-економічній формі. За всіма ознаками — це був капіталізм. Процес переходу до капіталізму ґрунтувався на революційних змінах у продуктивних силах, а саме формуванні фабрично-заводської промисловості, великої машинної індустрії, а також на змінах в економічних відносинах.

Капіталізм — соціально-економічна система, за якої:

1) всезагального характеру набувають ринкові відносини;

2) приватні особи володіють і управляють власністю, включаючи капітальні активи;

3) робоча сила стає особливим товаром і купується за заробітну плату;

4) зникають обмеження до відкритої конкуренції;

5) вільні ціни є головним регулятором розподілу ресурсів;

6) забезпечується свобода підприємництва.

Основи економічного зростання Нідерландів

Економічному розвитку Нідерландів, які з кінця XV ст. почали формуватися і в XVII ст. перетворилися на зразкову капіталістичну країну, сприяли:

1) географічні умови. Зі зміною торгових шляхів після Великих географічних відкриттів Нідерланди опинилися на перехресті шляхів світової торгівлі і стали торговим посередником між Заходом та Сходом, Півднем і Північчю. Країну вважали другою після стародавньої Фінікії найвідомішою морською країною;

2) особливість розвитку Нідерландів полягала й у тому, що кріпосне право тут не закріпилося і селяни зберегли особисту свободу. Частка феодального землеволодіння становила лише 20—25 %. Оскільки у середні віки ще не налагодили у великих масштабах меліорацію, то прибережні території, які періодично заливало море, майже не були у приватній власності феодалів. Створювали фермерські господарства, райони "торговельного землеробства", що спеціалізувалися на вирощуванні певних культур;

3) унаслідок буржуазної революції країна стала першою в історії Європи буржуазною республікою — Республікою Сполучених провінцій. 26 липня 1581 р. вона проголосила свою повну незалежність (Іспанія визнала незалежність Нідерландів лише в 1609 р.). Південні Нідерланди (майбутня Бельгія) ще багато років перебували під пануванням Іспанії.

Найпоширенішими в Нідерландах були зовнішня та внутрішня торгівля. Розкриємо характерні особливості розвитку економіки країни.

1. Головне значення для економіки Нідерландів XVII ст. мала зовнішня торгівля. Країна вдалася до широких захоплень, головним чином у Південно-Схід-ній Азії ("Нідерландська Індія" — Індонезія). Нідерланди засновували торгові факторії, монополізували постачання прянощів і східних товарів, займалися каботажними (тобто між портами країни) перевезеннями. У цьому вони наслідували португальців.

Головна мета цієї торговельної системи полягала не в постачанні Європи колоніальними товарами, а в посередницькій торгівлі між окремими регіонами Південно-Східної Азії. Нідерланди стали третьою після Іспанії та Португалії колоніальною країною. Амстердам — спадкоємець італійських міст і Антверпена — відігравав роль основного торгового центру Європи. Це було останнє торгове місто після Генуї, Венеції й Антверпена, котре представляло власні інтереси, а не інтереси нації та країни загалом. Наприкінці XVI ст. кораблі Амстердама перевозили 5/6 товарів, якими обмінювалися Піренейський півострів і Північна Атлантика.

"Торговий дух, яким здавна вирізнявся цей народ, став вирішальним. Тут думали і турбувалися лише про торгівлю. Майже кожен самостійний міщанин був купцем чи у будь-якому випадку прагнув ним стати"1, — констатував відомий нідерландський історик Б. Бааш.

2. Розвиток зовнішньої та внутрішньої торгівлі зумовив збільшення ролі банківської справи та кредиту. В європейській торгівлі активно поширювався комерційний кредит. На початку XVI ст. в Антверпені сформувався грошовий ринок, на якому в міжнародних розрахунках використовували векселі (письмові боргові зобов'язання) на пред'явника. Борги та кредити надходили на ринок. Векселі були в обігу замість готівки, переходили з рук у руки, доки їх не анульовували. Поширилася практика платіжних розпоряджень (асигнацій), що встановлювала відповідальність кредиторів. У 1698 р. утворили Страхову палату. Нідерланди вважали центром ринку цінних паперів. Сюди спрямовували численні перевідні векселі, які скуповували багаті купці та банкіри, випускаючи для їх забезпечення власні цінні папери. Протягом XVII ст. Амстердам перетворився на найбільший міжнародний фінансово-кредитний центр, чому сприяли низькі проценти (5 %) на позиковий капітал.

Надлишкові нідерландські капітали, проникаючи в економіку інших країн і даючи значні прибутки, стали одним із чинників економічного розвитку цих країн. Отже, зовнішня політика Нідерландів зумовила появу конкурентів. Уже в 30-х роках XVII ст. нідерландську торгову систему в Європі зруйнували.

3. У XVII ст., окрім зовнішньої торгівлі, в Нідерландах велике значення мало рибальство. У цій галузі працювало 100—120 тис. осіб і використовувалось майже 2 тис. кораблів. Діставши у спадок від генуезців дуже прибуткову торгівлю оселедцями, країна забезпечувала ними всю католицьку Європу, яка і в XVII ст. потерпала від частих постів.

Добре розвинуте рибальство — надзвичайно прибуткова справа для купців і судновласників, справжнє "золоте дно", що у свою чергу стимулювало розвиток торгівлі, суднобудування, виробництва парусини тощо.

4. Нідерланди в XVII ст. вирізнялися високим ступенем розвитку суднобудування. Ця невелика республіка (площа 25 тис. км кв., чисельність населення 2 млн осіб) мала флот, який за кількістю і тоннажем переважав флот Європи загалом. Нідерландці не тільки плавали самі, вони раніше, ніж англійці, почали перевозити чужі товари. Країну визнали центром світового суднобудування.

5. Значного розвитку набула також текстильна промисловість, її центри розміщувалися в Лейдені та Харлемі. Саме в цій галузі народного господарства в Нідерландах вперше виникли мануфактури всіх типів.

Про високу конкурентоспроможність цехового ремесла і мануфактурного виробництва свідчить структура товарообігу: 30 % становив імпорт готових виробів і понад 70 % — експорт готової продукції. Для порівняння: мануфактури Англії та Франції до XVIII ст. працювали здебільшого на внутрішній ринок. Торгівля готовими товарами збагачувала підприємців, купців і державу. Доходи отримували і від книгодрукування, в Антверпені функціонувала найбільша в Європі топографія.

6. Капіталістичні форми активно впроваджували і в сільське господарство Нідерландів, унаслідок чого розвинулися передова для того часу агротехніка, товаризація сільськогосподарської продукції та виробництва, капіталістична оренда, тваринницькі ферми, інтенсивне садівництво.

Зазначене вище свідчить, що в XVII ст. Нідерланди були країною з найрозвинутішими промисловістю і сільським господарством, столиця Амстердам — торговим і фінансово-кредитним центром не тільки Західної Європи, а й усього світу. Значну увагу приділяли зміцненню берегової лінії. Будували захисні дамби, відвідні канали, земляні насипи. З XVII ст. активно поширювалося садівництво, вирощували знамениті голландські тюльпани.

Проте у подальшому (з початку XVIII ст.) Нідерланди в економічному розвиткові почали відставати від такої передової країни, як Англія, котра стала лідером світової економіки і залишалась ним протягом 200 років. Визначають такі причини економічного відставання Нідерландів у XVIII ст.:

1) недостатній розвиток промислової бази. Для функціонування фабричної промисловості, особливо важкої та металопереробної, не вистачало території, працівників і сировини. Тоді як в Англії різко збільшується частка важкої промисловості, швидко розвивається фабрична система, впроваджуються машини, Нідерланди у XVII—XVIII ст. залишаються на етапі мануфактурного капіталізму;

2) намагання підприємців країни діяти прокладеним шляхом торгового збагачення, недостатня увага до промислового виробництва. У період промислового капіталізму Нідерланди залишалися торговою республікою, але такі республіки вже віджили свій вік. Цьому сприяв і менталітет населення;

3) безкінечні війни французького короля з 1643 р. Людовіка XIV проти республіки, що завдавали казні країни та її території великих збитків.

Однак слід зазначити: економічне відставання цієї першої в Європі буржуазної республіки не супроводжувалося значним спадом, економічною катастрофою й зубожінням, що відбувалося в Іспанії та Італії. Цьому сприяло формування ринкового устрою в національній економіці Нідерландів у XV—XVII ст.

< Попередня   ЗМІСТ   Наступна >

Ліквідація пережитків феодалізму в Англії Важливою подією у становленні й розвитку ринкової економіки в Англії стала буржуазно-демократична революція 1640—1660 рр. Економічні та соціальні наслідки революційних перетворень такі: 1) з середини XVII ст. почалося буржуазне "переродження" соціальної структури англійського суспільства — члени палати общин втричі збагатіли порівняно з членами палати лордів; 2) виникнення великих земельних володінь, господарство в яких здійснювали на основі найманої праці, привело до поліпшення ефективності аграрного виробництва — вводили плодозмінну систему, багатопілля, травосіяння, запроваджували нову агрокультуру й агротехніку; 3) з'явились значні, практично монопольні, компанії не тільки у торгівлі, але й у виробничій сфері та капітальному будівництві — активізувався процес розбудови доріг і каналів; 4) новий буржуазний уряд запроваджував систему протекціонізму стосовно національного бізнесу. Результат виявився у 1660—1668 рр., коли лідерство у світовій торгівлі зайняла Англія; 5) країна стала і фінансовим центром Європи — у 1694 р. створили акціонерний емісійний Англійський банк, який кредитував уряд, карбував власну монету і зберігав державний запас золота; 6) країна набула значення правової держави: у 1679 р. прийняли "Білль про права" — закон, що утвердив особисту недоторканність громадян і права арештованих, тобто громадянську рівність перед законом. Швидкий розвиток капіталістичних відносин на селі після революції відбувався одночасно зі змінами в промисловості. У XVIII ст. мануфактурна система вичерпала свої можливості. Ручна техніка застаріла і перешкоджала розширенню виробництва. Потрібна була нова технічна база, адекватна капіталістичному виробництву. У промисловості активно впроваджували машинну технологію. Зростанню мануфактури нового зразка сприяла державна підтримка. Держава стимулювала розвиток мануфактурного виробництва ексклюзивних товарів, шляхом уніфікації цехових правил ослаблювала монополію цехів. її вважали великим замовником масової однорідної продукції для армії, вона здійснювала законодавче регулювання відносин підприємців із майстрами-надомниками та робітниками централізованих мануфактур: регламентувала мінімальний рівень заробітної плати, максимальну тривалість робочого дня, забороняла робітникам до закінчення дії договору покидати господаря тощо. Проводилася політика протекціонізму. Держава уміло регулювала податкову політику, яка сприяла не тільки здійсненню майбутньої промислової революції, але і становленню ринкової економіки. Англія в середині XVIII ст. посіла перше місце у світі з випуску промислової продукції. Держава під натиском революції сприяла також розвитку зовнішньої торгівлі. У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, згідно з яким товари мали доставляти в Англію з Азії й Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав — на англійських або суднах країн-експортерів. Цей документ сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і спрямовувався на послаблення монопольного становища Нідерландів. Положення Навігаційного акта потім були розширені в актах 1660, 1663, 1672 і 1696 рр. Сформовані на принципах меркантилізму, вони відіграли велику роль у розвитку зовнішньої торгівлі. їх скасували лише в середині XIX ст. у зв'язку з досягненням Англією промислової гегемонії у світі і з переходом до вільної торгівлі. У цей час Англія вже випередила за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію. Після революції почався активний процес зміцнення великої земельної власності. Наприкінці XVIII ст. англійське селянство зовсім зникло з історичної арени, а середні обсяги земельної власності становили вже 300 акрів (один акр дорівнює 0,4 га), тоді як наприкінці XVII ст. вони становили 70 акрів і половина земель перебувала в руках селян. У XVIII ст. англійський фінансовий капітал почав панувати в діловому світі. Відкритий у 1694 р. Англійський банк став важливим засобом збагачення буржуазії за рахунок платників податків. Створений з метою кредитування воєнних витрат в обмін на кредити англійського уряду банк дістав низку привілеїв, у тому числі й власне право випускати банкноти та карбувати монети, які до 1797 р. обмінювали на золото. Паперові гроші перебували в обігу нарівні з металевими. їх приймали особи, котрі не мали вкладів у банках, оскільки оплата їх гарантувалася. Виникли банківські чеки, тобто доручення вкладника своєму банкіру сплатити пред'явникові визначену суму за рахунок його вкладу в банку. У XVIII ст. чеки в Лондоні настільки поширилися, що в 1775 р. банкіри утворили розрахункову палату з метою погашення чеків шляхом взаємних зарахувань (так званий кліринг). Англійський банк зумовив перетворення Лондона на фінансовий центр Європи. Тут формувалися приватні байки; у 1807 р. їх нараховували 73. У провінціях функціонували сільські банки, або банки графств.