Специфікація приватних прав власності в корпорації

Ресурси корпорації, які перебувають у власності акціонерів, належать до тих, цінність яких специфічна для певної фірми. Окремі дослідники (А. Берлі, Г. Мінз, Дж.К. Гелбрейт та ін.), спираючись на складність спеціалізації на окремих компонентах прав власності та пов'язані з цим контрактні обмеження, висловлюють думку, що в корпорацій простежується тенденція до "відокремлення" прийняття рішень про використання ресурсів від наслідків цих рішень (або до відокремлення контролю від власності). Тобто корпорації порушують спроможність системи, що ґрунтується на приватній власності, до алокації (розподілу) ресурсів у тій галузі, де вони мають найбільшу ринкову цінність.

На думку зазначених вище дослідників, "розпилення" акціонерної власності зумовлює настільки серйозне відокремлення управління і контролю за використанням ресурсів від власності, що менеджери можуть діяти, не приділяючи належної уваги ринковій цінності ресурсів та інтересам невеликих акціонерів. Одним із перших прихильників такого погляду був А. Сміт. Але, незважаючи на емпіричні докази, слід нагадати про неправильне розуміння за такого підходу структури прав власності в корпорації та природи конкурентних ринків контролю і власності, що обмежують автономію менеджерів. Між тим, чого прагнуть менеджери, і тим, що вдається зробити багатьом із них, хто витримав конкуренцію на ринку контролю, є велика відмінність.

Порівняно з іншими формами власності переваги корпорації полягають у тому, що вона залучає значні засоби для інвестицій у ресурси, специфічні для фірми, з метою забезпечення широкомасштабних операцій. Залучення великих ресурсів можливе, якщо акції, що засвідчують права власності, є вільно відчужуваною частиною власності, тим самим даючи змогу індивідам ліквідувати залежність динаміки свого споживання від динаміки віддачі на інвестиції у специфічні для фірми ресурси. Відчужуваність є можливою, якщо володіння акціями поєднане з обмеженою відповідальністю, що елімінує залежність окремого акціонера від обсягу багатства будь-якого іншого. Пов'язані з цим терпиме ставлення до анонімності, відсутність інтересу до становища інших акціонерів забезпечують вищий ступінь ринкової відчужуваності акцій.

Відчужуваність доповнюється добровільною угодою про розподіл функції управління специфічними для фірми ресурсами і функції відповідальності за майнові наслідки цих рішень, пов'язаних зі зміною ринкової цінності. Тому можливість спеціалізації на управлінських рішеннях і здібностях (на контролі), не пов'язаної з потребою нести ризик майнових наслідків, дає змогу досягти ефективної спеціалізації та координації спільної виробничої діяльності. Спеціалізація не обов'язково пов'язана з виробництвом різних кінцевих продуктів. Вона стосується і виробничих ресурсів, і навичок. Ефективно спеціалізуватися дає змогу добровільна забезпеченість подільності і відчужуваності сукупності прав: 1) на реалізацію прав прийняття рішень про використання ресурсів; 2) відповідальності за наслідки цих рішень, які пов'язані зі зміною ринкової (або мінової) цінності. В економічній літературі першу функцію іноді називають контролем, а другу — власністю і відповідно зазначають про відокремлення контролю від власності. Розподіл функцій забезпечує досягнення виграшу шляхом спеціалізації на виборі та моніторингу способів використання ресурсів, оцінюванні результатів, а також несенні ризиків, пов'язаних зі ступенем обґрунтованості рішень та їх впливу на вартість активів у майбутньому. Оскільки різні способи використання ресурсів зумовлюють різні вірогідності розподілу результатів, а самі результати неоднаковою мірою залежать від моніторингу попередніх рішень, сепарабельнісь і відчужуваність окремих прав власності дають змогу досягти виграшу від спеціалізації на володінні "діленими" правами та їх реалізації.

Отже, сучасна корпорація спирається на обмежену відповідальність, яка зумовлює підвищення міри відчужуваності та подільності сукупності приватних прав власності, забезпечуючи таким чином виграш від широкомасштабної спеціалізації на управлінні виробничою командою, її ресурсами і навиками. Замість того, щоб знижувати або послаблювати ефективність приватних прав власності, відокремлення дає змогу здійснювати ефективну і продуктивну "спеціалізацію" на реалізації приватних прав власності як способу контролю і координації економічної діяльності.