10.4. Формування східної моделі постіндустріального суспільства в Японії Відродження післявоєнного господарства

Після закінчення Другої світової війни економіка Японії перебувала в стані розрухи. Багато міст було практично знищено. За оцінками експертів, довоєнний промисловий потенціал країни можна було відновити не раніше 2000 р. До того ж для підтримки економічного зростання країна не мала природних ресурсів.

Справді, спочатку відбудову економіки здійснювали повільно. Відновлення народного господарства свідомо саботували японські підприємці, котрі вважали, що їхні підприємства демонтують у рахунок репарацій. Не поспішала відбудовувати економіку й окупаційна влада. Японії не надали допомоги за планом Маршалла, не ліквідували в перші роки історичні обмеження свободи підприємництва: діяв безпосередній розподіл ресурсів із періоду введення військового контролю в 1939—1941 рр. Проте небезпека соціально-політичного конфлікту змушувала США надати Японії суттєву економічну допомогу.

Доктрина першого післявоєнного японського прем'єра І. Сігеру і наступних кабінетів Ліберально-демократичної партії орієнтувала на збільшення економічних чинників зростання й утвердження на цій основі Японії як одного з лідерів світового товариства, тобто досягти того, чого не здійснили воєнним шляхом. Ці прагнення закріплено в новій японській Конституції 1947 р.

Програми економічної стабілізації Японії розробили під керівництвом представника американського капіталу президента Детройтського банку Дж. Доджа. Визначають такі основні її складові: встановлення бюджетної рівноваги, підвищення податків, обмеження на виплату заробітної плати і банківський кредит, а також девальвація єни. Передбачалося реформувати економічну систему, державний устрій, а головне, здійснити перехід до демократизації суспільства і ринкової економіки. З цією метою реорганізували уряд Японії, через який і діяла американська окупаційна адміністрація, реалізуючи план Доджа.

Земельна реформа 1947—1949рр. мала буржуазний, антифеодальний характер — держава викуповувала землі поміщиків і продавала їх орендарям-селянам. Розміри ділянок обмежувались 1 га, а їх ціна в умовах гіперінфляції була надзвичайно низькою. В результаті реформи виникло понад 400 тис. нових селянських господарств, 80 % усієї орендної землі отримали селяни. Сформувався суспільний клас вільних незначних фермерів-власників, а поміщики як клас перестали існувати. Зросла товарність сільського господарства, почав відроджуватися внутрішній ринок.

Протягом 1947—1948 рр. з метою формування ринкової економіки і розвитку підприємницьких структур розпустили дзайбацу — холдингові компанії, що тримали акції закритих вертикальних концернів. їхні акції розпродали службовцям цих компаній. Здійснили демонополізацію і започаткували конкурентну економіку. Згідно із Законом 1947 р. заборонялася надмірна концентрація економічної могутності, утворення холдингових компаній, картелів та інших монопольних структур. Також ввели контроль над об'єднанням фірм, а взаємне володіння акціями обмежили до 25 %. Припинили діяльність наймогутніші монополістичні об'єднання "Міцуї" і "Міцубісі".

Наприкінці 40-х — на початку 50-х років за рекомендацією Дж. Доджа здійснили радикальну бюджетну реформу: ввели принцип збалансування статей і бездефіцитності держбюджету, обмежили надання збитковим підприємствам субсидій, контролювали грошову емісію, призупинили виплату компенсації військовим заводам за конверсію, стабілізували заробітну плату, встановили державний контроль за цінами, впровадили єдиний фіксований валютний курс. Ці заходи дали змогу припинити інфляцію.

Оборотність єни за поточними операціями частково відновили лише в 1971 р., а за капітальними операціями обмеження почали знімати лише в середині 80-х років. До цього часу серед розвинутих країн в Японії спостерігаються найбільші обмеження за рахунками руху капіталів. У процесі подальшого розвитку контролювали зовнішньоторговельні операції, при цьому імпорт капіталу обмежували, але заохочували імпорт технологій.

Проект збалансованого державного бюджету, який розробив Дж. Додж, передбачав різке зростання податків (на 62 %). Проведена податкова реформа призвела до їх перерозподілу: зменшення податку на корпорації" скасування податку на надприбуток і збільшення оподаткування трудящих.

Змінилася система американської економічної допомоги. Створили спеціальний чи еквівалентний фонд, кошти якого поповнювали від продажу в Японії американських товарів, що раніше надавали як допомогу. З цього фонду здійснювали кредитування великих японських компаній. Під контролем окупаційних властей відбувалася структурна перебудова економіки, що пізніше стала одним із постійно діючих чинників економічного успіху країни. З урахуванням специфіки (брак сировини, значний трудовий потенціал) Японія створювала багатогалузевий комплекс переробних галузей. У центрі його в 50-х роках були такі базові галузі, як металургія, хімія, гідроенергетика, суднобудування, торговий флот.

У післявоєнний період розвиток економіки мав зовнішньоекономічну орієнтацію. Держава контролювала всю систему зовнішньоекономічних зв'язків, що тривало 22 роки. У1952 р. прийняли закон, згідно з яким дозволяли утворювати експортні картелі. Держава розподіляла за лімітом кошти на оплату імпорту для модернізації промисловості, заохочувала імпорт технологій.