Перехід до постіндустріального суспільства

На середину 50-х років зайнятість у сфері послуг перевищила зайнятість в індустріальній галузі. Різко зменшилася кількість робочих місць із низькою кваліфікацією, а отже, зросли вимоги до рівня освіти працівників.

Інші проблеми виникали і під час переходу (кінець 50-х — початок 60-х років) від ринку продавця до ринку покупця. Заповнивши ринок відносно однотипними товарами і сформувавши потужну промислову базу, що становила трохи менше половини світової, американські корпорації почали боротьбу за покупця. Центр уваги зміщувався від виробника до споживача, що змусило компанії вивчати звички споживачів і закономірності їх зміни. Економіка США швидко адаптувалася до так званого суспільства масового споживання.

Під тиском країн-конкурентів, які порівняно швидко скорочували відставання від США, у 60-х роках XX ст. розвинувся не лише маркетинг, а й нові підходи до управління персоналом і роботи з суміжниками у межах американської системи цінностей. З кінця 60-х років активно проваджувалися різноманітні схеми участі працівників у прибутках компаній, на основі концепції народного капіталізму розроблено програму викупу робітниками акцій підприємств, на яких вони працювали. Новий підхід до системи внутрішньо-корпоративних взаємовідносин виявився в розробці концепції фірми-команди, внаслідок чого керівництво великих фірм сприяло формуванню міцних зв'язків між менеджерами вищого рангу та працівниками. Система управління компаніями ставала ефективнішою, апарати управління скорочували, впроваджували матричну управлінську структуру. Багато підприємців застосовували також нову систему поставок "точно в термін" — американського зразка японської системи "Канбан". Це сприяло технологічному випередженню США країн Західної Європи та Японії, яке виявилося до 60-х років XX ст. У країні на 10 років раніше почало розвиватися виробництво електроніки, пластмаси, синтетичних матеріалів.

Статус долара як головної резервної валюти і технологічну першість використали для зовнішньоекономічної експансії США. Країну вважали батьківщиною найбільших у світі транснаціональних корпорацій (ТНК). Найважливіше їх завдання полягало в забезпеченні національної промисловості дешевою імпортною сировиною, чого досягли за допомогою інвестицій у гірничодобувну промисловість країн, що розвивалися. Найбільші доходи отримано від Латинської Америки і Близького Сходу.

У США з 70-х років інтенсивно поширювалися інноваційні технології у фінансовій сфери Акціонери, інвестиційні фонди та інші фінансові інститути, що діяли на контрактній основі, стали головними інвесторами економіки країни, потіснивши комерційні банки. Це призвело до зміни пріоритетів у фінансовій системі: зростає роль торгівлі цінними паперами і похідними фінансовими інструментами на біржах та позабіржових торгових центрах. Зростання невизначеності в 70-х роках зумовило потребу розробки теорії фінансових ризиків і відпрацювання механізмів ринкового страхування. Внаслідок цього різко збільшилося коло фінансових інструментів, з якими б могли працювати провідні торгові центри. Якщо до 1972 р. у світі були тільки товарні ф'ючерси, то вже з'явилися валютні, у 1976 р. — процентні ф'ючерси на короткотермінові облігації федерального казначейства, у 1978 р. — процентні ф'ючерси на довготермінової облігації, а в 1982 р. — індексні ф'ючерси. Провідні банківські монополії США стали транснаціональними.

США перетворилися на світовий центр обробки фінансової інформації та генератор інноваційних технологій у цій сфері. Важливою статтею доходу американських компаній були фінансові, консультативні й аудиторські послуги. Проте завершення післявоєнного відновлення господарства країн Західної Європи й Японії та їх випереджальний розвиток звузили сферу зовнішньоекономічної діяльності США. Частка експорту зменшилася з 33% у 1947 р. до 15,5% в 1970 р.