"Ефект Слуцького"

У результаті проведених досліджень Є. Слуцький дійшов висновку, що найважливіша потреба полягає в переході від абстрактних схем до позитивних розробок у галузі, яка охоплює теорію бюджету споживача. Тільки таким чином можна розв'язати відомі проблеми. Єдиний спосіб перевірки формул — врахування досвіду, що дасть змогу або підтвердити, або спростувати виведені теоретичні закони. Якщо дані практики не підтвердили б теоретичних висновків, то виявилося б, що причини, котрі формують поведінку людей, не тільки за своєю природою лежать за межами нашої свідомості, а й навіть безпосередньо у ній не відображаються. Зробивши таке припущення, вчений вірив, що йому вдалося з'ясувати теорію споживчого бюджету і довести необхідність повністю розкрити цю теорію за допомогою засобів емпіричного дослідження.

На дослідження Є. Слуцького звернули увагу іноземні економісти через 20 років після його опублікування. В 1935 р. американський економіст Г. Шульц, розглядаючи взаємозв'язок попиту, ціни і доходу, зазначив, що Є. Слуцький значно розширив, поглибив, конкретизував теорію споживчого попиту, поведінку споживача на ринку благ. Г. Шульц вказав на зв'язок поглядів англійських економістів Дж. Хікса і Р. Аллена на проблеми поведінки споживача з теорією Є. Слуцького.

Отже, промислова революція та її логічне продовження — індустріалізація й відповідні зміни в аграрному секторі під її впливом — завершили перехід до ринкової економіки. Загальною особливістю в характеристиці капіталізму і ринкової економіки є економічні відносини, що тісно пов'язані з ринком. Стосовно кінця XIX ст., коли уже відбулося становлення капіталістичної системи, її визначення можна сформулювати таким чином: це соціально-політична організація суспільства, яке ґрунтується на ринковій економіці. Головним механізмом ринку стала пропозиція товарів від виробників.

Перехід від доіндустріального до індустріального суспільства здійснювався за наявності трьох основних секторів: 1) первинного (сільське господарство і добувні галузі); 2) вторинного (обробна промисловість); 3) третинного (обробна промисловість і сфери послуг). Ці сектори виробництва є в будь-якій моделі господарства основою прогресу.

Для індустріальної епохи, котра настала після промислової революції та індустріалізації в країнах Європи, США, Японії, характерне засвоєння знань і набуття навичок із праць минулих поколінь. На новій технічній і технологічній основі продовжувало розвиватися сільське господарство. Проте його значення у загальному процесі виробництва зменшувалося. Якщо у США у 1869 р. продукція сільського господарства становила 40 %, то після 1918-го — 14, а на кінець XX ст. — 1,4 %. Такі наслідки впливу індустріалізації в капіталістичному світі.

Зазначимо головні ознаки індустріального суспільства:

1) активна науково-технічна діяльність;

2) функціонування машинного виробництва з фабричною організацією праці;

3) вплив на виробництво і соціальну сферу загальнонаціонального ринку, сформованого раніше;

4) устремління окремо взятої країни до інтеграції у світовий ринок і світове господарство;

5) зростання загального культурно-технічного рівня трудящих;

6) посилення урбанізації (збільшення кількості міст та чисельності міського населення).

В індустріальному суспільстві з'явилися фактори, які сприятимуть формуванню уже майбутнього, посткапіталістичного суспільства. Насамперед до них належать:

1) розширення сфери послуг і зростання ролі зайнятого у ній населення;

2) збільшення значення інформації у виробництві та суспільному житті;

3) розвиток НТР у другій половині XX ст. (головний фактор).

Список літератури

1. Анализ экономических систем: основные понятия теории хозяйственного порядка и политической экономии : пер. с нем. / под общ. ред. А. Шюллера и Х.-Г. Кркэссельберга. — М., 2006.

2. Блауг М. Економічна теорія в ретроспективі: пер. з англ. / М. Блауг. — К., 2001.

3. Всеобщая история менеджмента : учеб. пособие / под общ. ред. И.И. Мазура. - М., 2009. — Гл. 3, 4.

4. Историки экономической мысли России / В.В. Святловский, М.И. Туган-Барановский, В.Я. Железное ; под ред. М.Г. Покидченко, E.H. Калмычковой. -М.,2003.

5. История и философия экономики : пособие для аспирантов / под ред. М.В. Конотопова. — М., 2008.

6. Злупко СМ. Економічна думка України (від давнини до сучасності): навч. посіб. / С.М. Злупко. — Л., 2000. — Розд. 1, 2.

7. Злупко СМ. Основи історії економічної теорії: навч. посіб. / С.М. Злуп — Л., 2001. — Розд. 1,2,3. 0>

8. Злупко С.М. Персоналі! і теорії української економічної думки / С.М Зллт ко. — Л., 2002. ' ^

9. Леоненко П.М. Історія економічних учень : підручник /П.М. Леоненк ПЛ. Юхименко. — К., 2008. — Ч. І, розд. 1. °'

10. Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков: в 5 т. / спред Г.Г. Фетисов, А.Г. Худокормов. — М., 2004. — Т. 1: От зари цивилизации до ка питализма.

11. Українська економічна думка: хрестоматія / упоряд., наук. ред. пер. авт вступ, розд. і біограф, довід. С.М. Злупко. — К., 2007.

12. Шумпетер ЙА. История экономического анализа : в 3 т. : пер. с англ Й.А. Шумпетер.— СПб., 2001. —Т. 2.

13. Фримен К. Як час спливає: від епохи промислових революцій до інформаційної революції: пер. з англ. / К. Фримен, Ф. Лука. — К., 2008.

14. Юхименко ПЛ. Економічна історія: підручник / ПЛ. Юхименко, П.М Леоненко. — К., 2008. — Розд. З, 4.

15. Экономическая история: хрестоматия / отв. ред. А. Д. Кузьмичев, С.К. Никитина ; сост. Л.И. Бородкин и др. — 2-е изд. — М., 2008. — Разд. І, т. 4, б-разд. П, т. 4.

16. Экономическая теория. Энциклопедия "Новый Полгрейв" : пер. с англ. / под ред. Дж. Итуэлла, М. Милгейта, П. Ньюмена. — М., 2004.

Модуль 4. РОЗКВІТ ІНДУСТРІАЛЬНОГО ЗАХОДУ

Розділ 9. ГОСПОДАРСТВО ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА В ПЕРІОД ДЕРЖАВНО-МОНОПОЛІСТИЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ (перша половина XX ст.)

9.1. Становлення індустріальної моделі розвитку США

Періоди процесу етатизації

Найбільшим катаклізмом другого десятиліття XX ст. була Перша світова війна 1914—1918 рр. У ній брало участь 38 країн із півторамільярдним населенням, що становило 2/3 усіх людей, які проживали на планеті. Було знищено приблизно 1/3 матеріальних цінностей країн-учасниць. Загинуло 10 млн осіб, 20 млн було поранено і скалічено, понад 10 млн померло від голоду та епідемій.

Війна потребувала концентрації всіх сил усередині кожної країни. Воєнні витрати були надзвичайно великі. Наприклад, кожного дня війни Росія в 1914 р. витрачала у середньому приблизно 10 млн руб., у 1915 р. — 24, в 1916 р. — 40, а в 1917 р. — 50—65 млн руб. На потреби війни було спрямовано 86 % промислового потенціалу. Пріоритет надавався галузям, що задовольняли військові по* треби. Це вимагало посилення ролі держави в господарському житті. Загалом війна пришвидшила процес становлення системи регульованого капіталізму, дієвість котрого залежить від інституціональної досконалості суспільства. Важливою умовою продовження війни стало введення жорсткої державної регламентації господарських відносин з метою мобілізації економічних ресурсів на виконання воєнно-політичних завдань в екстремальних умовах постійного зменшення економічного потенціалу. Тому до завершення війни в 1918 р. практично в усіх країнах сформувалася етатистська система господарських відносин.

Залежно від рівня соціально-економічного розвитку, особливостей національного укладу та соціально-економічних відносин ступінь, форми й методи етатизації в різних країнах були різними.

В економіці більшості країн світу відбувалися потрясіння і спостерігалася нестабільність, що залежало від втрат, перемоги чи поразки тієї чи іншої країни у війні, міри мілітаризації та етатизації економіки, загального рівня соціально-економічного й політичного розвитку.