Вихідні положення інвестиційної теорії циклів

Заперечуючи висновки Марксової теорії відтворення та криз, учений дійшов висновку, що рушійною силою еволюції капіталістичної системи господарювання є інновації насамперед в галузях, що виробляють засоби виробництва. Тобто у пояснення циклічності розвитку промисловості він увів функцію інвестування.

На відміну від моделей неокласиків, які вважали, що механізм саморегулювання практично одразу врівноважує попит і пропозицію на всіх ринках, М. Туган-Барановський виходив із вторинності у практичному житті процесу коригування цін стосовно так званого кількісного реагування. Він ураховував можливість не тільки витрачання коштів на купівлю товарів або інвестування у виробничий процес, а й їх заощадження. Саме диспропорція між рухом заощаджень та інвестицій насамперед у галузях, що створюють засоби виробництва, є головною причиною циклічних коливань.

Економіст, по суті, започаткував сучасну інвестиційну теорію циклів, випередивши основну ідею кейнсіанської теорії циклів "заощадження — інвестиції"", як вихідний внутрішній імпульс усього механізму циклічних коливань. Він визначив функціональний взаємозв'язок головних факторів економічної активності, втілений Дж.М. Кейнсом у його мультиплікаторі тощо. Кризи у теорії М. Тугана-Барановського — лише одна з фаз капіталістичного циклу, і до того ж необов'язкова. Причини циклів та криз полягали, на його думку, на відміну від неокласиків, у недосконалості регулювальної ролі реального ринкового механізму в сфері нагромадження та витрачання суспільного капіталу, що призводить до порушень пропорційного його розподілу між різними сферами застосування. Відповідне регулювання інвестицій хоча б тільки у галузях, що створюють засоби виробництва, могло б забезпечити неухильне розширення виробництва.

Теорію циклів та криз М. Тугана-Барановського у світовій економічній літературі оцінюють як таку, що свідчила про розрив з минулим, визначила якісно новий етап у розвитку цієї теорії, започаткувала сучасну теорію кон'юнктури тощо. Він першим сформулював основний закон інвестиційної теорії циклів: у капіталістичному господарстві нагромадження капіталу відбувається постійно, а його перетворення на реальні активи (засоби виробництва) — залежно від коливань кон'юнктури у тих чи інших галузях. Сучасні дослідники творчості українського вченого на Заході звертають увагу на вплив теорії М. Тугана-Барановського на пізніші розробки А. Пігу, Дж.М. Кейнса, Дж. Хікса, Р. Харрода та ін.

Регулярне чергування періодів промислового піднесення і спаду створює те, що називається економічним циклом. М. Туган-Барановський докладно охарактеризував стан промисловості в основних фазах циклу, а також супровідні економічні явища. На його думку, капіталістичний цикл охоплює три фази: промислове піднесення, кризу і промисловий застій. Однак криза не є неминучою фазою капіталістичного циклу — піднесення може переходити в застій і поступово, без гострої кризи.

На думку вченого, причини криз полягають у власне природі капіталістичного господарства через те, що: по-перше, робітник у ньому — простий засіб виробництва; по-друге, воно має тенденцію до необмеженого розширення; по-третє, воно у цілому є неорганізованим. Охоплюючи всі сфери господарства, промислова криза не настає раптово, їй завжди передує особливий стан промисловості й торгівлі, а ознаки цієї "лихоманки" настільки характерні, що її можна передбачити.

Про це знали й інші економісти, але тільки М. Тугану-Барановському вдалося обґрунтувати наукове передбачення промислових криз. "Однією з особливостей промислових коливань, — зазначив він, — є навдивовижу закономірний рух цін заліза, який приурочується до фаз капіталістичного циклу: в фазі промислового піднесення ціна заліза завжди висока, у фазі промислового застою — низька. Ціни інших товарів коливаються не так закономірно. Це вказує на те, що умови попиту на залізо перебувають в особливо тісному зв'язку з фазами капіталістичного циклу".

Очевидно, що фаза промислового піднесення корелюється з попитом на вироби із заліза, тобто на засоби виробництва, за рахунок котрих розвивається капіталістичний ринок. Зростання попиту на засоби виробництва — це фаза піднесення, послаблення попиту — фаза кризи і навіть застою. На етапі піднесення будівництво і грюндерство створюють посилений попит не тільки на складові основного й оборотного капіталу (залізо, машини, деревину тощо), а й на предмети особистого споживання, адже збільшується чисельність зайнятих, капіталісти одержують великі прибутки.

Теорію економічної кон'юнктури, започатковану М. Туганом-Барановським, розвинули українські економісти, котрі перебували в західних центрах еміграції. Один із таких дослідників — колишній співробітник Інституту економічної кон'юнктури в Києві В. Тимошенко (1885—1965), учень і послідовник М. Тугана-Барановського. Він відстежував економічні коливання в сільському господарстві в основному за динамікою цін. "Ціни, як і врожаї, до певної міри виявляють циклічність чи періодичність". Однак такі явища, за свідченням В. Тимошенка, ще не стали об'єктом належного емпірико-статистичного аналізу, тому його власні дослідження з цієї теми були більш значущими з методологічного погляду. Очевидно, учений мав рацію, адже не випадково влітку 1928 р. дирекція Дослідного інституту харчування Стенфордського університету (Каліфорнія, США) запросила його на посаду наукового співробітника. Він працював також у Мічиганському університеті, де серед інших дисциплін викладав і теорію ділових циклів.

Продовжуючи свою попередню роботу, В. Тимошенко опублікував низку цінних праць, присвячених розгляду особливостей циклічності в аграрній сфері. Розглянувши статистичні матеріали, що відображали становище протягом 40 років перед Першою світовою війною, він зробив такі висновки:

1) сільське господарство США має певні циклічні коливання, але цикли у зміні фізичного обсягу продукції приховуються нерегулярними незначними коливаннями і браком чіткої періодичності;

2) у зв'язку з гнучкістю цін на сільськогосподарську продукцію загальна вартість урожаю фермерів більше коливалася згідно з ними, ніж відповідно до фізичного обсягу продукції;

3) циклічність обсягів урожаю спричиняє циклічність його ціни, що не збігалася з циклами цін на промислову продукцію;

4) низький коефіцієнт відношення сільськогосподарських цін до промислових випереджає або збігається з економічним піднесенням, високий спостерігається в період розвитку;

5) великий урожай не завжди збільшує купівельну спроможність фермерів, але загалом підвищує купівельну спроможність залізниць і торговельних посередників у купівлі-продажу продукції сільського господарства;

6) цикли у фізичному обсягові продукції спричинюють циклічність у сільськогосподарському експорті;

7) коливання сільськогосподарського експорту позитивно впливають на коливання у торговельному балансі, на приплив і відплив золота;

8) банківська діяльність також реагує на циклічність коливання у сільському господарстві;

9) статистика коливань індексів обсягу врожаю, відношення сільськогосподарських цін до промислових, сільськогосподарського експорту свідчить про залежність ділового циклу від сільськогосподарських факторів;

10) коливання у сільському господарстві — помітна (пряма й опосередкована) причина ділових циклів у США.

Учений досліджував сучасне йому світове сільське господарство, намагаючись з'ясувати суть Великої депресії 1929—1933 рр. Він розкрив роль цін, зростання промислового виробництва, управлінського потенціалу, інших стимулювальних факторів розвитку сільського господарства, його зв'язки з промисловістю, участь у міжнародних економічних відносинах в умовах депресії, зробивши відповідні, цінні для науки і практики, узагальнення.

Опублікувавши свої праці, присвячені циклічності сільськогосподарського виробництва з урахуванням ендогенно-екзогенних економічних зв'язків, В. Тимошенко став відомим не тільки у США, а й у багатьох інших країнах. Авторитет ученого був настільки високим, що його запросили на роботу до Департаменту сільського господарства США в 1934 р., тобто саме тоді, коли були потрібні конструктивні рекомендації для подолання наслідків економічної кризи. Він значно розширив кон'юнктурні дослідження стосовно найрозвинутіших країн новітньої доби.

Засновника нової теорії, М. Туган-Барановського не вважали єдиним її представником, оскільки серед українських та російських економістів були ще його учні, однодумці й послідовники. Варто назвати Є. Слуцького, В. Тимошенка, М. Кондратьєва. Його теорія мала значний вплив на думки багатьох сучасних видатних теоретиків кон'юнктури. Зокрема, це можна простежити у працях таких учених, як А. Шпітгоф, Ж. Лескюр, Л. Поле. На думку Й. Шумпетера, книга М. Тугана-Барановського "Промислові кризи в сучасній Англії" — ніби опора в історії економічної науки".

Ідеї вченого розвинув його учень М. Кондратьєв, який створив у 1920 р. у Москві спочатку лабораторію, а потім Кон'юнктурний інститут. На основі досліджень останнього розробили динаміку довгих економічних хвиль, математичне забезпечення якої здійснив видатний український економіст-математик Є. Слуцький (1880—1948).