8.2.4. Східний тип модернізації Перехід до монополістичного капіталізму

Серед азіатських країн Японія була першою і єдиною країною, котра самостійно стала на шлях капіталістичного розвитку. Своєрідність його полягала у значному гальмуванні процесу феодальними пережитками.

В Японії період переходу до монополістичного капіталізму збігся з епохою промислового перевороту. Перші монополії виникли вже на ранньому етапі розвитку промислового капіталізму: у 1880 р. створили паперову компанію з виробництва та продажу паперу; у 1882-му почало функціонувати об'єднання пароплавного і транспортного суднобудування; на концерн перетворилися компанії "Міцуї" та "Міцубісі" (транспорт і транспортне машинобудування).

Напівфеодальний характер управління японським суспільством дав змогу перекласти на трудящих усі витрати на модернізацію країни. Відбувалася жорстока експлуатація: неймовірно низька заробітна плата і найбільш тривалий робочий день (15—18 год). Чисельність робітників у 1914 р. становила 1 млн осіб. Широко застосовувалася праця дітей, робочий день яких не відрізнявся від дорослих, а заробіток був у 10 разів меншим. У промисловості зберігалися феодальні методи (фізичне покарання працівників та ін.).

На початку XX ст. Японія залишалась аграрною країною: 2/3 населення займалося сільським господарством, капіталістичні відносини на селі розвивалися прусським шляхом. Посилювався процес збіднення селян. Переважали кабальні умови земельної оренди (орендна плата іноді становила 65—70 % урожаю, орендар мав ще й відробляти на землі поміщика). У землеробстві залишалася середньовічною техніка (заступи й сапи). Недостатньо розвивалося також тваринництво.

Дуже вузьким був внутрішній ринок країни. Тому в 70—90-х роках XIX ст. буржуазія і поміщики виявляли підвищений інтерес до опанування зовнішніх ривків. Готовий мілітаристський авангард отримала країна в особі самураїв. У

70-ті роки XIX ст. почалася експансія Японії на Далекому Сході. Капіталізм із самого початку набув специфічних ознак воєнно-феодального імперіалізму. Це означало переважання в економічному житті монополій, що поєднувалося із засиллям мілітаристських груп, які підтримували поміщики.

Незважаючи на такі суперечності, відбувалося активне перетворення країни на централізовану державу. Із відсталої феодальної країни Японія перетворилася у велику державу на Азіатському континенті, ставши прикладом для інших азіатських країн, що залишилися у становищі колоній або напівколоній.

Створення економічного потенціалу

Для подальшого економічного розвитку Японії важливе значення мала перемога в японо-китайській війні 1894-1895 рр. Отримана від Китаю контрибуція, грабіж Китаю та Кореї були додатковим джерелом капіталу для економіки країни. Загальна сума капіталу, інвестованого в господарство, з 1894 до 1903 рр. зросла у 3,5 разу і становила 887,6 млн єн (1894 р. — 249,8 млн єн). Капіталовкладення спрямовували насамперед у важку промисловість і транспорт, хоча, як і раніше, текстильна промисловість залишалась провідною галуззю. Обсяг виробленої на ткацьких підприємствах продукції протягом 1894—1898 рр. збільшився удвічі.

Прискорений розвиток гірничорудної та добувної промисловостей (зросли обсяги добування вугілля, нафти, залізної руди та ін.) створив сприятливіші умови для розвитку важкої промисловості. їй з кінця 90-х років XIX ст. в Японії надавали особливого значення. Передусім інвестували металургію та машинобудування. З 1896 до 1904 р. уряд витратив на металургійну промисловість 19 млрд єн, що задовольнило внутрішні потреби країни в чавуні на 60 %, сталі — на 40.

Найрозвинутішою з машинобудівних галузей було суднобудування, що пояснюється як острівним положенням країни, так і новими планами підготовки до війни. З 1893-го японський уряд надав приватним суднобудівним компаніям субсидію на суму 1,6 млн єн. Проте на корабельнях конструювали лише малотоннажні судна, тому всі великі кораблі замовляли за кордоном.

Розвиток залізничного транспорту сприяв становленню залізничного машинобудування. Уже 1896 р. почали споруджувати паровозо - та вагонобудівні заводи в Осакі та Нагої. У 1897-му ввели в експлуатацію завод гірничого машинобудування у Фукуока та інші підприємства важкої промисловості, зокрема ті, котрі виробляли токарні верстати, електродвигуни. Діяли нові галузі промисловості — хімічна, електротехнічна. До 1904р. налічували 560 машинобудівних заводів, 1153 хімічних, 322 підприємства газової та електропромисловості.