Сільське господарство

Більшість сільського населення становили невеликі фермери-орендарі, які не мали засобів для ведення господарства на сучасному агротехнічному рівні. Урожайність їх ділянок була низькою, собівартість продукції — високою, внаслідок чого їх вважали неконкурентоспроможними. Навіть на внутрішньому ринкові Англії більший попит мала дешевша сільськогосподарська продукція, привезена із США та колоній. Це зумовлювало розорення фермерських господарств, кількість і площі орної землі яких із кожним десятиліттям зменшувалися.

В аграрному секторі Англії на початку Першої світової війни працювало 8 % активного населення. Недостатня прибутковість сільськогосподарського виробництва стримувала підприємців вкладати капітали у цю галузь економіки. Аграрна криза зумовила структурну перебудову сільського господарства — почався перехід від зернового господарства до виробництва кормів для тваринництва та птахівництва, вирощування технічних культур. Товаризація сільськогосподарського виробництва супроводжувалася переходом галузі на індустріальну основу шляхом упровадження нових машин, ширшого використання мінеральних добрив. Незважаючи на зміни в сільськогосподарському виробництві, внаслідок яких досягли зростання виробництва сільськогосподарської продукції, Англія втрачала власну аграрну базу і щораз більше залежала від імпорту зерна.

Світова торгівля

Зберігаючи у ній лідерство з 1870 р. до початку Першої світової війни, країна перетворилась з експортера на світового імпортера сировини та продовольства. Імпорт за останню чверть XIX ст. збільшився порівняно з експортом удвічі. Зовнішньоторговельний баланс із 1870 р. мав постійно від'ємне сальдо. Водночас платіжний баланс незмінно до 1913-го був активним за рахунок доходів вивезеного капіталу, посередницьких торгових і банківських операцій, розвитку туризму в країні. З кінця XIX — початку XX ст. Англія жила здебільшого за рахунок інших країн, що прирікало її економіку на посилення застійних явищ.

Найважливішими особливостями розвитку монополістичного капіталізму в Англії на межі двох століть були колоніальне панування і першість у світовій торгівлі.

Економічна думка

Постійні зміни цін на товари і прибутки англійських підприємств під впливом зміни пріоритетів у розвитку економіки були у центрі уваги кембриджської школи, яку заснував А. Маршалл (1842—1924). На відміну від класиків, котрі здебільшого пояснювали, що таке вартість і ціна як основа прибутку, А. Маршалл досліджував, які чинники соціально-економічного життя впливають на ціну і прибуток. Подібний підхід став визначальним як для створеної ним наукової школи, так і для більшості неокласиків кінця XIX — першої третини XX ст.

Головне місце в його роботі "Принципи економікс" (1890) посіла проблема вільного ціноутворення на ринку, котру він характеризував як єдиний організм рівноважної економіки, до складу якого входять мобільні та інформовані один про одного господарські суб'єкти. Ринкову ціну та її динаміку вчений розглядав як результат урівноваження ціни попиту, що визначається граничною корисністю, і ціни пропозиції — граничними витратами. Тобто попит визначається граничною корисністю, а пропозиція — витратами виробництва.

Учений фактично зберіг запозичену в класиків вихідну позицію про довершену конкуренцію, яка формує положення про те, що ціну встановлює ринок, а не підприємство. Крім того, розглядаючи кожну людину, що купує річ, як покупця, який зважає на можливості, або обставини, що виникають, чи кон'юнктуру, він увів поняття "споживчий надлишок". Це різниця між ціною, яку покупець готовий був би заплатити, аби придбати певну річ, і тією ціною, котру він фактично за неї платить, тобто "економічне мірило його додаткового задоволення".

Теорія ціни і принцип рівноваги — основа подальшого аналізу; виявлення суті окремих категорій, визначення функціональних взаємозв'язків, обґрунтування тенденцій розвитку і висновки. Принцип економічної рівноваги є одним із головних положень неокласичної школи. Рівновага в економіці — це відповідність між попитом і пропозицією, між ресурсами і потребами. Ціновий механізм рівноваги встановлюється шляхом або обмеження споживчого попиту, або збільшення обсягів виробництва (пропозиції).

А. Маршалл прийшов до висновку, що окремо попит і пропозиція не можуть визначати ринкову ціну: величина ринкової ціни є своєрідним компромісом між виробниками і споживачами продукції, коли і попит, і пропозиція досягають деякого стійкого стану, що виражається у ціні рівноваги. Учений увів в економічну науку поняття "еластичність попиту". Якщо ринкова ціна будь-якого товару збільшилась, наприклад на 1 %, а попит на нього скоротився на понад 1 %, то такий рух попиту вчений трактував як еластичний за ціною.

Обґрунтовуючи принцип рівноваги, економіст застосовує нові економічні категорії "рівноважної ціни” та "рівноважного обсягу продажу". На графіку співвідношення попиту та пропозиції, побудованому А. Маршаллом, їх відображає точка перетину кривої попиту (граничної корисності) і кривої пропозиції (граничних витрат), що опущена відповідно на осі абсцис і ординат. Обидва фактори є складовими ціни; корисність і витрати однаково значущі, функціонально залежні, на відміну від їх трактування у трудовій теорії вартості, в якій фактору праці надається вирішальне значення з позицій причинно-наслідкового зв'язку.

У підході А. Маршалла враховано як об'єктивний (витрати виробництва), так і суб'єктивний (корисність благ) аспекти.

Попит пов'язаний з оцінкою корисності: в основі його лежить корисність. Економіст розглядав закони насиченості корисностей або спадної корисності як звичну властивість людської натури. Він сформулював загальний закон попиту: кількість товару, на який є платоспроможний попит, зростає зі зниженням ціни і зменшується з її підвищенням. Коли ціна знижується — попит збільшується, якщо ціна підвищується — попит падає, тобто він є функцією ціни.

Якщо під впливом цінових зрушень попит змінюється швидко, то він еластичний, якщо повільно — нееластичний. Тобто еластичність попиту це, на думку А. Маршалла, відношення динаміки попиту до динаміки ціни. Кожен товар характеризується своєю еластичністю. Попит на пшеницю малоеластичний: значне зменшення ціни не зумовить різкого збільшення попиту. Попит на фрукти і рибу надто еластичний: будь-яке зниження цін підвищить попит на ці продукти (і споживання). Разом із тим, чим вища гранична корисність товару, тим менш еластичний попит на нього залежно від ціни. Наприклад, хліб — один із найменш еластичних товарів, що пов'язано з високою граничною корисністю. Якщо звичний рівень споживання хліба — одна хлібина в день, то якщо ціна за неї становитиме 1, 2 чи 5 грн, людина продовжуватиме купувати хліб, відмовляючись при цьому від інших благ. Проте попит залежить не тільки від граничної корисності, але і від доходів споживача. Чим більші доходи, тим менш еластичний попит стосовно ціни. Наприклад, діамантове кольє нині доступне незначній частині населення (5—7 %), а мультимільйонеру майже однаково, коштує воно 500 тис. грн чи 900, він може купити його в будь-якому разі. Разом із тим, основна маса споживчих товарів у конкурентних ринкових ситуаціях в достатній мірі еластична.

Щодо пропозиції товарів, то вона залежить насамперед від витрат, у тому числі і трудових. При збільшенні ціни на ринку беруть участь і малоефективні підприємства з високими витратами виробництва, оскільки компенсуються навіть великі витрати. Висока ціна також стимулює інвестиції в цю галузь, і пропозиція зростає. Якщо ціна спадає, то з ринку виходять малоефективні організації, як це сталося в Англії, до того ж зменшується й інвестиційна активність — пропозиція товарів падає.

Еластичність попиту — спосіб аналізу ринкової кон'юнктури. А. Маршалл розрізняв точкову еластичність (коефіцієнт еластичності мінливий, тому придатний лише за незначних змін ціни), дугову (коефіцієнт еластичності на цьому відрізку кривої приблизно однаковий) та перехресну (зміна ціни одного товару впливає на характер попиту на інший). Введено поняття ціни попиту, яку споживач готовий заплатити за товар, і граничної ціни попиту, котру він справді платить; вона визначає граничну корисність товару.

Однак, згідно з теорією Маршалла, є особливий взаємозв'язок між впливом попиту і пропозиції та рівнем ринкової ціни, залежно від проміжку аналізованого часу. Розкриваючи цей взаємозв'язок як "загальне правило", суть його вчений пояснив так: "Чим коротший період, що розглядається, тим більше потрібно враховувати в аналізі вплив попиту на вартість, а чим цей період триваліший, тим більше значення має вплив витрат виробництва на вартість".