8.2.3. Проблеми модернізації індустріальної економіки Англії і Франції Причини промислового відставання Англії

Залишаючись однією з найбагатших країн світу, а також будучи його фінансовим і торговим центром наприкінці XIX — на початку XX ст., за низкою найважливіших показників промислового розвитку Англія почала відставати від США і Німеччини. Уже в першому десятилітті XX ст. щорічний приріст промислової продукції в країні (2,1%) був удвічі меншим, ніж у США (4,1 %). Промисловий центр світу зміщувався в США, частка яких у світовому промисловому виробництві вже у 1913 р. становила 36 % (Великої Британії — 14, у 1870 р. — 32 %).

З'ясуємо головні причини промислового відставання Англії.

1. Значно нижчі темпи структурної перебудови в промисловості, порівняно з іншими країнами. Незважаючи на розвиток наприкінці XIX ст. нових галузей — сталеплавильної, електротехнічної, хімічної, верстатобудівної — за вартістю виробленої продукції легка промисловість випереджала важку і зберігала провідну роль у структурі промислового виробництва країни. Динамізм легкої промисловості зумовив переорієнтацію галузі на колоніальні ринки. Англійські підприємці не капіталізували свій прибуток шляхом оновлення засобів виробництва і втілення досягнень НТП, а вивозили капітал в інші країни.

2. Відставання за рівнем упровадження у виробництво досягнень другої технологічної революції. Отримуючи в колоніях монопольно високі прибутки, промисловці не квапилися технічно й організаційно удосконалювати підприємства. Обладнання більшості англійських заводів, встановлене ще під час промислового перевороту, морально й фізично застаріло, хоча ще зберігалася технічна можливість використання його у виробництві. Енергетичною основою промисловості залишався паровий двигун, тоді як у Німеччині та США вирішальні позиції посідала електроенергетика. Це призводило до відставання енергоозброєння англійського робітника і знижувало продуктивність його праці. Саме тому, наприклад, виплавка сталі за 1870—1913 рр. зросла в 3,5 разу, тоді як у США — майже в 46 разів. Незважаючи на те, що за цей період експорт машин та обладнання збільшився в 7 разів, Англія поступово втрачала своє лідерство на світовому ринковій цій галузі.

3. Значно нижчий рівень концентрації виробництва і капіталу, порівняно із США та Німеччиною. У традиційних галузях англійської промисловості зберігалося багато середніх та малих застарілих підприємств, що спричинило зменшення темпів зростання виробництва й експорту в цих галузях у 2—4 рази.

Уповільнені структурні перетворення і недостатня концентрація виробництва в промисловості відобразилися на темпах монополізації цього сектору економіки. Перші англійські монополії виникли в 90-х роках у нових галузях промисловості — трубопрокатній, хімічній, цементній. За участю фінансових груп Моргана створили англо-американський суднобудівний трест, один із перших міжнаціональних у світі, що став провісником процесів інтеграції в міжнародній економіці XX ст. Особливість монополізації виробництва полягала в тому, що монополії в промисловості були економічно нерозвиненими. Англійські підприємці не турбувалися про конкурентоспроможність товарів, отримуючи величезні прибутки від володіння у колоніальних господарствах.

Функціонували великі англійські монополії, діяльність котрих пов'язувалася з експлуатацією колоніальних володінь: Королівська компанія ріки Нігер, Британська Південно-Африканська компанія тощо. Вони посіли в країні привілейоване становище.

За темпами концентрації та централізації банківський капітал значно випереджав промисловий. До 1900 р. п'ять лондонських банків ("Велика п'ятірка" — "Мідленд", "Ллойдс", "Барклейз", "Вестмінстер", "Нешонал провівшая") управляли всією кредитною справою країни. В Англії діяли такі банкіри, як М. Ротшильд, А. Беринг, Дж. Ллойд. Лондонський грошовий ринок став фінансовим центром світу.

4. Значне вивезення капіталу зумовило його дефіцит у країні, особливо в нових галузях і сільському господарстві. Відставання промислового розвитку британському капіталу компенсували англійські колонії. Прибутки від вивезення капіталу — основна стаття національного доходу Англії, вони в 4 рази перевищували прибутки від власної англійської промисловості. Обсяг експортованого з Англії капіталу перевищував сумарні обсяги вивезення німецького і французького капіталів. До початку 1914-го розміщений Англією за кордоном капітал сягнув 4 млрд фунтів стерлінгів, що в 3,3 разу перевищувало рівень 1870 р. Дешева робоча сила (британські колонії та країни Латинської Америки, куди спрямовували 75 % капіталу) забезпечувала надприбутки для монополій і її підприємств. У 1870—1900 рр. національний прибуток Англії збільшився утричі, а доходи від англійських іноземних вкладів — у 9 разів. Англія, втративши лідерство у промисловості, стала одним зі "світових банків". Угоди в Лондон-Сіті набули світового характеру.