60. Політична участь і форми її прояву.

Політична участь -  вплив громадян на функціонування політичної системи, формування політичних інститутів і процес вироблення політичних рішень. це: дії по делегуванню повноважень (електоральна поведінка); активістську діяльність, направлену на підтримку кандидатів і партій у виборчих кампаніях; відвідування мітингів і участь в демонстраціях;

участь в діяльності партій і груп інтересів. політичні режими впливають на політичну участь. В авторитарних режимах значна частина населення усунена від політичної участі, тоді як в демократичному суспільстві це дієвий засіб самовираження громадян, забезпечуваний інститутами правої держави, і виконуюче функції соціалізації і виховання громадян. Форми політичної участі залежать від властивостей індивіда (вік, рід занять), режиму правління, конкретної соціально-економічної ситуації. форми: пряма, реалізована в безпосередніх діях індивідів (мітинги, демонстрації, страйки, референдуми);непряма, характеризується включенням в політику через вибраних представників, партії, суспільні організації і рухи.

Політична участь може бути організованою, наприклад, діяльність політичних партій і неорганізованою, наприклад, заколот, а також систематичною, наприклад, вибори, і періодичною, демонстрації.

61. Політична модернізація: суть, критерії, основні моделі модернізації.

Політична модернізація – спрямовані зміни всередині політичної системи , що мають за мету раціоналізацію влади, становлення диферент політ структури, масову політ участь і виникнення інституціальної структури, здатної вирішувати соціально-економ проблеми є складовою частиною більш широкого процесу соціальної модернізації, конкретизує всі напрямки модернізації в політичному аспекті. Наприклад, індустріалізація та втілення нових технологій модернізує політику працевлаштування, розподілу та всю економічну політику в цілому; інформатизація суспільства пов’язана з опануванням неоліберальних цінностей, прав і свобод людини, зі зміною ролі засобів масової інформації в політиці та реалізації влади; радикально змінюється сутність і пріоритети соціальної політики ( в освіті, культурі, охороні здоров’я, материнства і дитинства). Політичною модернізацією після ІІ світової війни були охоплені ті країни, що, розвиваючись, переходили від архаїчних політичних структур (притаманним колоніям) до сучасних форм і інститутів, опановували нові технології політичної влади. Тенденції політичної модернізації: а) “раціоналізація політичної влади” шляхом заміни традиційних, династичних, релігійних, етнічних, політичних інститутів єдиною світською політичною владою б) диференціація (виокремлення) нових політичних функцій і відповідна до цього спеціалізація політичних структур (інститут розподілу влади, політичного плюралізму, політичного представництва) в) поширення форм і засобів політичної участі різноманітних груп традиційних суспільств г) суттєве вдосконалення чинного законодавства (можливо, реформи правових систем) та збагачення числа політичних норм і традицій, відповідно до вимог нової політичної системи. Напрямки модернізац – демократизація політ системи – централізована два, парламент, багатопартійність, вибори, співпраця з розвинутими країнами.