- •Питання на іспит з курсу ”фінансова політика в країнах європи”
- •Суть і функції фінансів.
- •Фінансова (бюджетна) система.
- •1) Державний бюджет;
- •Державний бюджет.
- •Доходи та видатки бюджету. Їх значення для розвитку країни та склад.
- •Бюджетний рік і бюджетна класифікація.
- •1. Суть бюджету єс та його роль у формуванні Союзу.
- •2. Структура та функції бюджету єс.
- •Сутність, складові і типи фінансової політики.
- •Види фінансової політики залежно від завдань та характеру реалізації.
- •Формування та реалізація фінансової політики.
- •Фінансове право як основа забезпечення фінансової політики.
- •Фінансове планування як форма відображення фінансової політики.
- •4. Фінансовий контроль та його різновиди.
- •Суть, функції податків та їх вплив на соціально-економічний розвиток.
- •Податкова система.
- •Загальна характеристика прямих і непрямих податків.
- •4. Принципи оподаткування.
- •Сутність оподаткування та юридичні засади податкової політики в країнах Європи.
- •Основні риси та відмінності податкових систем.
- •Усунення обмежень та створення спільного ринку.
- •Вільний рух робочої сили
- •Потреба в Економічному і Валютному Союзі (евс).
- •Євро та інституції, що наглядають за ним.
- •Економічне зближення в єс.
- •Бюджетна дисципліна та єдина валюта.
- •Координування фінансових інструментів Співтовариства.
- •Суть горизонтальних політик єс.
- •Обмежувальні угоди та узгоджена практика країн єс у сфері конкуренції.
- •Монопольне становище на ринку.
- •63. Система медичного страхування в країнах Європейського Союзу
- •62. Сутність соціальної політики єс
- •2000-І роки
- •Сучасний етап
- •Класифікація податків
- •Класифікація податків
- •Фінансовий механізм та його роль у реалізації фінансової політики
- •Фінансові методи
- •Роль бюджету у соціально-економічному розвитку суспільства
2000-І роки
Лісабонська стратегія визначила мету соціальної сфери аж до 2010 року, а конкретніше — перетворити ЄС у найбільш інноваційну, конкурентоздатну і динамічну економіку у світі. Зокрема, досягти 70% зайнятості, в тому числі при 60% зайнятості жінок. У Лісабонському процесі також робиться спроба ще більше пов'язати політику в галузі зайнятості з іншими областями економічної політики[8], однак загальний фон при цьому сильно змінився. Якщо в Кельні на першому плані ще знаходилися міркування орієнтації на попит, то в Лісабоніутвердилася парадигма конкурентоспроможності з першочерговою метою перетворення Європи до 2010 року в найбільш динамічний в світі, заснований на знаннях, економічний простір.
Європейська стратегія в галузі зайнятості важлива як «методична лабораторія» ЄС, тому що тут вперше було застосовано «метод відкритої координації» (МВК). Суть його полягає в тому, що на підставі спільних європейських уявлень про цілі (у даному випадку — орієнтирів в сфері політики зайнятості) розробляються національні плани дій, які Комісія та Радакоментують в щорічному Спільному звіті. При цьому Комісією розробляються специфічні для відповідних країн рекомендації, однак механізмів введення санкцій немає[9].
На Лісабонському саміті виділено п'ять головних орієнтирів:
подовження трудового життя, введення безперервного навчання відповідно до завдань економічної реструктуризації;
реформування системи соціального захисту;
заохочення соціальної інтеграції;
надання батькам свободи у визначенні кількості дітей у сім'ї;
розвиток імміграційної політики.
Сучасний етап
На сьогодні сфера соціальної політика зводиться передусім до основних «соціальних вимірів» спільного європейського ринку праці, а саме:
зняття обмеження на доступ до кваліфікованої роботи за національним громадянством;
визнання права всіх робітників-мігрантів на рівну оплату за рівний труд чоловіків і жінок, прагнення гармонізувати національні системи страхування, розвиток діалогу між трудом ікапіталом;
введення наднаціонального режиму, який уточнював, за яких умов соціальні виплати, отримані в рамках однієї національної системи можуть бути конвертованими та експортованими в рамках ЄС, правил гармонізації стандартів у сфері захисту здоров'я і безпеки на робочому місці[10].
У свою чергу спільний ринок праці Євросоюзу передбачає:
ліквідацію будь-якої дискримінації працівника на грунті громадянства в питаннях працевлаштування, зарплати та інших умов роботи та найму;
право проживати у країні, де оселився громадянин після звільнення разом з родиною, яка не втрачає це право і після смерті особи;
боротьбу з дискримінацією через релігійні та інші переконання, інвалідність, вік чи сексуальну орієнтацію.
В рамках ЄС робітники та члени їх сімей, що виїжджають на роботу до інших європейських країн мають право на:
об'єднання періодів для нарахування та отримання виплат, пенсій, соціального захисту для себе та своїх дітей;
подібне за типом пенсійне право, на яке було зароблено в різних державахчленах Спільноти, можна об'єднати в одну пенсію, але не більше розміру найвищої пенсії, яку отримала б дана особа, якби постійно проживала в одній країні;
державні службовці та особи, яких до них прирівнюють, отримують загальне пенсійне забезпечення;
додаткові пенсійні права осіб, що працюють або мають власний бізнес, однаково гарантовані на території всіх країн Спільноти;
єдине законодавство для студентів.