2. Обмежувальні угоди та узгоджена практика країн єс у сфері конкуренції.

Стаття 81 Договору про ЄСп забороняє - через несумісність з ідеєю спільного ринку — всі угоди між підприємствами, рішення підприємницьких асоціацій і узгоджені дії, які можуть негативно впливати на торгівлю між державами-членами та які, за своєю метою чи результатом, ведуть до усунення, обмеження чи викривлення конкуренції на спільному ринку. Зокрема, ця стаття забороняє угоди, які: (а) безпосередньо чи побічно фіксують закупівельні чи відпускні ціни або будь-які інші умови торгівлі; обмежують чи контролюють виробництво, ринки, технічний розвиток або інвестиції; розподіляють ринки чи джерела постачання; застосовують різні умови до еквівалентних операцій з різними торговими сторонами, таким чином ставлячи їх у невигідну конкурентну позицію; укладають контракти, які передбачають прийняття іншими сторонами додаткових зобов'язань, які за своїм характером або торговельним звичаєм зовсім не стосуються предмета таких контрактів. Заборонені угоди автоматично визнаються недійсними. Однак, Комісія може проголосити, що ці положення не застосовуються до будь-якої окремої угоди або категорії угод між підприємствами, будь-яких рішень підприємницьких асоціацій або будь-якої узгодженої дії чи категорії узгоджених дій, якщо: вони роблять внесок у поліпшення виробництва або розподілення товарів; вони сприяють розвиткові технічного чи економічного прогресу, надаючи споживачам належну частку кінцевого прибутку; вони не дають таким підприємствам можливості знищити конкуренцію щодо значної частини такої продукції. Отже, аж ніяк не всі угоди між підприємствами Спільноти підпадають під заборону. Більшість із них навіть бажані для поліпшення структур європейської промисловості. Паралельно з усуненням ситуацій, не сумісних із системою конкуренції та ринкової єдності, Комісія завжди дотримувалась політики заохочення співпраці між підприємствами там, де, на її думку, така співпраця сумісна зі спільним ринком і може викликати позитивні економічні наслідки. За кілька років Комісія, за допомогою подвійної низки заходів, з-поміж яких окремі були індивідуальними, а деякі — загальними або секторальними (наприклад, пов'язаними з галузями повітряного транспорту чи телеко- мунікацій), доклала зусиль, щоб визначити ті угоди, на які не поширюється заборона, і ті, які, хоча на них і поширюється заборона, можуть бути звільнені від неї. Спільна політика щодо конкуренції є суттєвою для досягнення та підтримання єдиного ринку. Основою економічних результатів єдиного ринку є спроможність підприємств конкурувати на однакових умовах на ринках усіх держав-членів. На відміну від національної політики щодо конкуренції, метою спільної політики є ринкова інтеграція. Вона повинна:  гарантувати єдність спільного ринку, протидіючи його поділу між підприємствами;  перешкоджати монополізації певних ринків, стаючи на заваді зловживанням великих підприємств своєю панівною позицією, що проявляється у нав’язуванні їх умов чи скуповуванні конкурентів;  перешкоджати урядам змінювати правила гри шляхом допомоги підприємствам приватного сектора або дискримінації на користь державних підприємств.

3. Злиття підприємств (концентрація) та процедура контролю.

Слід відмітити, що “будь-які концентрації компаній в масштабі Співтовариства, які створюють або посилюють таке становище, що заважає ефективній конкуренції на спільному ринку чи на значній його частині, мають визнаватися як несумісні зі спільним ринком”. Концентрація, чи “монопольне об’єднання” має місце, коли компанія набуває право виключного контролю над іншими підприємством або підприємствами, самостійно або разом з іншими компаніями, внаслідок чого створюється нова компанія (концентрація). Процеси злиття чи приєднання компаній суворо контролюються для того, щоб такі дії не створювали загрозу конкуренції на певному товарному ринку. Створювати чи ні концентрацію - виключна воля самих підприємств, проте це вважається неправомірним доти, доки не буде доведено, що цим не порушується конкуренція на певному ринку. Якщо ж це відбувається, то на винних осіб, на підприємства або на асоціації підприємств можуть бути накладені стягнення та штрафи. Щоб уникнути цього, була створена дозвільна процедура повідомлення Комісії для отримання санкції на здійснення приєднання чи злиття підприємств, метою чого можуть бути інші цілі, ніж завоювання ринку. Підприємства, які планують концентрацію в масштабі Співтовариства, мають повідомити Комісію не пізніше одного тижня після укладення договору про злиття або оголошення про продаж на аукціоні, або укладення договору про приєднання залежно від того, що відбулося раніше. Комісія вивчає справу протягом одного місяця з дня отримання повідомлення, унаслідок чого приймає рішення: а) що концентрація не має масштабів Співтовариства, б) концентрація має масштаби Співтовариства, але є сумісною зі спільним ринком, в) концентрація має масштаби Співтовариства, але може виявитися несумісною зі спільним ринком. Комісія має повноваження перевіряти концентрації підприємств на предмет їх відповідності вимогам та інтересам внутрішнього ринку, після чого давати дозвіл на таку концентрацію. При цьому до уваги беруться такі факти, як визначення спільного ринку продукції (виробництва, товарів, послуг), визначення спільного географічного ринку та оцінка відповідності концентрації до внутрішнього ринку. Концентрацією вважається також придбання (відчуження) цінних паперів, часток статутного фонду, укладення контракту в будь-який інший спосіб, коли прямо чи непрямо набувається контроль над цілим або частиною підприємства. Таким чином, питання визначення концентрації – це питання визначення можливості контролю над іншим підприємством, хоч би в якій формі це відбувалось. Концентрації — це заходи, за допомогою яких одна або кілька осіб чи компаній здобувають контроль над іншими і в такий спосіб змінюють структуру залучених компаній і ринку, де вони працюють. Найважливіші форми концентрацій підприємств: внесок компанії в статутний фонд іншої компанії чи компаній, повні або часткові придбання компанією активів інших і, зрештою, злиття в нову компанію двох або більше юридично незалежних компаній. Концентрації дозволяють отримувати підвищення ефективності від зростання масштабів, зменшення витрат у виробництві та розподіленні, зростання прибутковості й прискорення технічного прогресу. Все це зміцнює міжнародну конкурентність підприємств Спільноти і може забезпечити споживачів частиною переваг економічної інтеграції. Проте очевидно, що коли концентрація в промисловості перевищує певні ліміти, зона може призвести до монополій або олігополій, які обмежують конкуренцію й загрожують інтересам споживачів.  Монополія – один продавець протистоїть багатьом покупцям, причому цей продавець є єдиним виробником продукту, що не має до того ж , близьких товарів-замінників.  Термін “олігополія” застосовується в економіці для опису ринку, на якому існують декілька фірм, окремі з яких контролюють значну частину ринку і вступ на цей ринок нових фірм утруднено. Стаття 86 Договору про ЄЕСп забороняє зловживання панівною позицією, але не її існування чи досягнення.