Основне призначення:

інформаційно-пропагандистськими методами розв'язувати важливі актуальні, животрепетні суспільно-політичні проблеми,

активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до потреби зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові,

пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація, щоб утілити їх у повсякдення.

Основні ознаки:

доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал),

поєднання логічності доводів і полемічності викладу,

поєднання точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, виклад наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю,

наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційну ознаку,

наявність художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіпербол).

Основні мовні засоби:

 синтез складників наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів,

 насичення лексики суспільно-політичними й соціально-економічними термінами,закликами, гаслами,

 використання багатозначної образної лексики, емоційно-оцінних слів, експресивнихсталих словосполук, перифраз,

 уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів,

 використання чужомовних суфіксів -іст (-ист), -атор, -ація тощо, префіксів псевдо-,нео-, супер-, інтер- тощо,

 різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та інше,

 влучні афористичні, інтригуючі заголовки.

Публіцистичний стиль щодо жанрів, мовних особливостей і способів подання інформації поділяють на такі підстилі:

стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо),

наприклад:

Тож як тільки комуністичний режим зрозумів, що ситуація вийшла з-під контролю, кампанію українізації в 1932–1933 роках було брутально припинено, а національне відродження умертвлено й розстріляно. Істинне ставлення більшовизму до українізації цілком однозначно виявилося вже на її початку на деяких заселених українцями теренах, що увійшли до складу Російської Федерації.

художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо),

наприклад:

…Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, той збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колискою, як добрим ім'ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, — це людина без роду й племені.

есе (короткий нарис вишуканої форми),

науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

16. Особливості писемного ділового мовлення

 

Писемне ділове мовлення – це зафіксована на папері мовна діяльність, розрахована на зорове сприйняття. Основою писемного ділового спілкування є вміння правильно складати службові документи всіх видів діяльності. Це вимагає від кожного укладача ділового папера чи документа певних умінь і навичок. Від першого враження залежить багато, тому кожен елемент офіційного стилю вимагає чіткості, коректності, змістовності. Оскільки в момент висловлення думки відсутній реальний співрозмовник, то доводиться готувати текст, який існує самостійно в просторі і часі. Носієм тексту переважно є папір, який закріплює інформацію на відносно тривалий термін зберігання.

Одиницею мовлення є текст. Це може бути: стаття, книжковий чи газетний текст, лист чи будь-який документ. Залежно від змісту текст поділяється на частини – абзаци, які логічно пов’язані. Писемне мовлення відрізняється від усного і має такі особливості: писемна мова фіксується графічними знаками. Слід зауважити, що воно може передаватися за допомогою як літер, так і малюнків, схем, формул та інших символів; писемна мова завжди спирається на усне мовлення і є вторинною. Вона фіксує чиюсь висловлену думку і сприймається органами зору; писемна мова – це форма в основному монологічна; в писемній мові переважає особливий стиль, дещо традиційна форма викладу, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень; у писемній мові виділяються тексти за сферою спілкування, наприклад: ділові папери, накази, накладні, квитанції.

Часто усне відтворювання тексту не може бути точним, і це розширює функції самого тексту. Ділова документація відображає характер суспільних відносин, у ній зосереджується інформація про події, явища, приватні стосунки між людьми.

Отже, узагальнюючи вище сказану інформацію, можна визначити такі  особливості писемного ділового мовлення:

Ø     наявність системи графічних знаків (літери, цифри, умовні позначення, графічні скорочення);

Ø     монологічний характер писемних текстів;

Ø     ретельний і обдуманий відбір мовних засобів, чітке впорядкування стилю;

Ø     повний і ґрунтовний виклад фактів, матеріалу, редагування думки і форми написаного;

Ø     поглиблена робота над текстом – правильний вибір слова, тісний смисловий і граматичний зв'язок між реченнями;

Ø     відсутність інтонації, жестів, міміки, мовної ситуації;

Ø     прояв певного писемного консерватизму в ділових паперах;

Ø     існування деяких текстів тільки в писемній формі і призначення лише для сприймання зором, а не слухом: протоколи, акти, заяви, посвідчення, довіреності, квитанції, розписки, накладні.;

Ø     можливість відтворити, властивість бути відтвореним у просторі і збереженим у часі.

17. Худо́жній стиль — це стиль художньої літератури, який використовується в художній творчості. Провідним завданням художнього стилю є вплив на людську психіку, почуття, думкичерез зміст і форму створених авторами поетичних, прозових текстів. Художній стиль передбачає попередній відбір мовних засобів для створення літературних художніх текстів. У художньому стилі широко використовуються всі мовні засоби, увесь лексичний потенціал мови.

Художній стиль реалізований у формі драми, прози та поезії, які у свою чергу, розподіляються на відповідні жанри.