- •1.Право як об'єктивна категорія, його поняття та співвідношення з іншими основними видами соціальних норм.
- •2.Основні ознаки, властивості, характерні риси права.
- •3. Зв'язок права і держави.
- •4. Поняття та основні ознаки, що характеризують норми права.
- •5.Структура правової норми: диспозиція, гіпотеза, санкція.
- •6.Суб'єктивне та об'єктивне право, їх співвідношення.
- •7. Поняття джерела права, його різні значення.
- •8.Система джерел (форм) права
- •9. Нормативні акти як джерела права та їхня система.
- •10. Закон як основне джерело права у правовій державі.
- •11. Підзаконні нормативні акти
- •12. Закони, підзаконні акти
- •13. Межі дії нормативних актів.
- •14. Дія нормативного акта у часі. Порядок набрання чинності актом.
- •15. Дія нормативного акта у просторі.
- •16. Дія нормативного акта за колом осіб.
- •17. Поняття системи права. Поняття галузі права. Поняття правового інституту.
- •18. Система законодавства.
- •19. Систематизація законодавства: поняття, форми та значення.
- •20. Поняття, форми та способи реалізації норм права.
- •50) Способи забезпечення виконання зобов'язань.
- •51) Поняття та способи припинення зобов'язань
- •52) Цивільно-правова відповідальність: поняття, підстави та види. Збитки, як підстава для цивільно-правової відповідальності.
- •53) Поняття та характеристика сімейного права.
- •54) Поняття та ознаки шлюбу. Умови та порядок укладання шлюбу
- •55) Підстави визнання шлюбу недійсним.
- •56) Шлюбний контракт, його юридичне значення.
- •57) Розірвання шлюбу: поняття, порядок та наслідки.
- •58) Особисті права та обов'язки подружжя.
- •59) Майнові права та обов'язки подружжя.
- •60) Особисті права та обов'язки батьків і дітей.
- •71. Поняття і види часу відпочинку. Умови його використання.
- •Дисципліна праці та її значення. Види дисциплінарних стягнень, передбачені трудовим законодавством. Порядок застосування і зняття дисциплінарних стягнень.
- •Правила накладення та застосування дисциплінарних стягнень.
- •Поняття матеріальної відповідальності та її відмінність від майнової відповідальності за цивільним правом.
- •Підстави і умови матеріальної відповідальності за шкоду, завдану майну власника.
- •Поняття обмеженої матеріальної відповідальності. Повна матеріальна відповідальність за шкоду завдану майну власника.
- •Характеристика адміністративного права України та його відмінність від Конституційного права.
- •Поняття державного управління.
- •Характеристика суб'єктів адміністративного права.
- •80. Специфічні риси правового регулювання в адміністративному праві.
- •90. Юридичні та процесуальні підстави кримінальної відповідальності.
- •91 Поняття та характеристика покарань.
- •92.Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність у кримінальному праві.
- •93. Відповідальність неповнолітніх у кримінальному праві.
- •20. Поняття та форми реалізації норм права.
- •21. Взаємозв'язок норми права та правовідносини
- •22. Поняття та структура правовідносин: учасники, їхні суб'єктивні права та обов'язки, об'єкт правовідносин.
- •23. Юридичні факти.
- •24. Поняття тлумачення норм права. Види і способи тлумачення права.
- •25. Правомірна поведінка і правопорушення.
- •26. Правопорушення як підстави юридичної відповідальності.
- •27. Склад правопорушення, зміст його елементів.
- •28. Види правопорушень.
- •29. Загальне поняття юридичної відповідальності. Мета і принципи юридичної відповідальності.
- •30. Основні види юридичної відповідальності
- •41. Умови дійсності правочинів. Недійсність цивільних правочинів та їх наслідки. Види цивільних правочинів.
- •42.Представництво: пониття, види
- •43.Загальна характеристика представництва за законом
- •44.Характеристика представництва за юридичними документами
- •45.Загальна характеристика комерційного представництва
- •46.Довіреність: поняття, строки та види
- •47.Поняття зобов'язання і підстави його виникнення. Стректура зобов'язання
- •48.Договір, його види
- •49.Порядок укладання і припинення договорів
- •81.Специфічні риси правового регулювання в адміністративному праві.
- •82. Поняття державного примусу в адміністративному праві та характеристика його засобів.
- •83. Поняття адміністративного правопорушення та його відмінність від злочинів.
- •84. Види адміністративних правопорушень за сферами державного управління.
- •85. Види та зміст адміністративних стягнень.
- •86.Поняття та особливості кримінальної галузі права.
- •87. Поняття злочину та його співвідношення з іншими видами правопорушень.
- •88. Ознаки та склад злочину. Стадії вчинення злочину. Добровільна відмова від злочину.
- •89. Співучасть у злочині та види співучасників.
41. Умови дійсності правочинів. Недійсність цивільних правочинів та їх наслідки. Види цивільних правочинів.
Умови дійсності правочинів
Правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для його чинності. До вказаних умов можна віднести:
Законність змісту правочину.
Здатність суб’єкта правочину до його вчинення.
Вільне волевиявлення учасників правочину та його відповідність внутрішній волі.
Відповідність форми вчинення правочину вимогам закону.
Спрямованість правочину на настання правових наслідків.
Захист інтересів малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних осіб.
Розрізняються два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані.
Якщо недійсність правочину прямо встановлена законом, він є нікчемним правочином. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених ЦК України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).
З іншого боку, оспорюваним правочином є той, недійсність якого прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Наслідки недійсності правочину залежать від того, чи було його виконано. Якщо сторони не приступили до виконання правочину, то він і не підлягає виконанню, тобто жодна зі сторін не вправі вимагати його виконання. Якщо ж правочин вже виконано повністю або частково (передано майно, сплачені кошти), то наслідки є такими:
1) повернення кожною зі сторін недійсного правочину другій стороні у натурі всього, що вона одержала на його виконання.
2) за неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодування вартості того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
3) відшкодування збитків, завданих стороні правочину або третій особі, вчиненням недійсного правочину;
4) відшкодування моральної шкоди стороні недійсного правочину або третій особі;
42.Представництво: пониття, види
Представни?цтво 1 — правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана, або має право, вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Розрізняють такі види представництва:
представництво, яке ґрунтується на договорі;
представництво, яке ґрунтується на законі;
представництво, яке ґрунтується на адміністративному акті.
43.Загальна характеристика представництва за законом
1. Представництво за законом є різновидом представництва, підставою виникнення якого, на відміну від добровільного представництва, виступає не воля особи, яку представляють, а вказані у законі юридичні факти. Так, законне представництво батьків засновується на позитивному юридичному факті походження дітей від батьків, недосягнення дитиною віку, з якого пов'язується можливість самостійного набуття і здійснення цивільних прав та обов'язків, а також на відповідних нормах закону. Крім того, елементом юридичного складу представництва батьків виступають також так звані "негативні" юридичні факти, тобто відсутність певних обставин, які могли б стати перешкодою для виникнення цих правовідносин (відсутність фактів позбавлення батьків батьківських прав (пункт 3 ч. 1 ст. 212 СК), усиновлення дитини іншою особою (ч. 1 ст. 232 СК)).
Наступною характерною рисою представництва за законом є виникнення відповідних повноважень у представників незалежно від їх волі. Воля даних осіб може полягати у наданні згоди на призначення опікуном, волевиявленні у вигляді подання до суду заяви про усиновлення, проте самі представницькі повноваження виникають за наявності відповідних юридичних фактів автоматично. Втратити свої повноваження законні представники можуть тільки із втратою свого правового статусу батьків, опікунів, усиновлювачів.