1.Право як об'єктивна категорія, його поняття та співвідношення з іншими основними видами соціальних норм.

Право — це загальнообов'язкова формально виражена система ре­гулювання суспільних відносин, встановлена і забезпечена державою, обумовлена рівнем розвитку суспільства.

Визначення права як системи регулювання суспільних відносин підкреслює загальнорегулятивну природу не лише норм, а й правових принципів, природних прав людини, не обмежується виключно самими нормами. Право і мораль — це засоби соціального нормативного регу­лювання, що взаємно доповнюють один одного, вони мають спільні риси, а саме:

1) є різновидами соціальних норм;

2) мають спільну мету — упорядкування суспільних відносин, встановлення і підтримання порядку в суспільстві;

3) мають однакове функціональне призначення — формувати пра­вила поведінки людей у суспільстві, впливати на їх поведінку, регулювати відносини між ними;

4) є правилами поведінки загального характеру;

5) обумовлені матеріальним і духовним розвитком суспільства, прихильністю людей до ідеалів свободи і справедливості;

6) певним чином встановлюються, закріплюються та гарантуються. Отже, мораль є опорою права, за допомогою її норм держава утверджує прогресивні норми моралі, які, в свою чергу, сприяють змі­цненню морального авторитету права, і тим самим відбувається вдос­коналення як норм моралі, так і норм права

2.Основні ознаки, властивості, характерні риси права.

Ознаки права — це найсуттєвіші характеристики права, ті риси, які відрізняють право від інших правил поведінки (норм моралі, зви­чаїв, традицій) та відображають його сутність.

Основними ознаками права є:

1) право встановлюється або санкціонується державою, тобто держава, з метою регулювання найважливіших сфер суспільних відносин, виявляє правові потреби суспільства і оформляє їх у но­рмативноправових актах

2) нормативність права, тобто право складається з правових норм як загальнообов'язкових правил поведінки, які встановлюють межі поведінки суб'єктів права.

3) загальнообов'язковість права, тобто вимоги норм права є обов'язкові для усіх суб'єктів правовідносин, до яких вони звер­нені, і повинні виконуватися ними без винятків та незалежно від їхнього ставлення до самих норм.

4) формальна визначеність права, тобто вимоги норм права чітко визначені і офіційно закріплюються державою у визначених.

5) системність права, тобто право становить цілісну систему вза­ємопов'язаних, правових норм.

6) державна забезпеченість, тобто держава за допомогою компе­тентних державних органів не тільки встановлює правові норми, але й забезпечує їх належний захист.

7) регулятивний характер права, тобто право виступає регулято­ром суспільних відносин, впливає на поведінку і свідомовольову діяльність суб'єктів права;

Принципи права — це керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві. З одного боку, вони вира­жають закономірності права, а з другого — являють собою найбільш загальні норми, що діють в усій сфері правового регулювання і по­ширюються на всіх суб'єктів. Ці норми або прямо сформульовані в законі, або виводяться із загального змісту законодавства.

Залежно від сфери дії вони підрозділяються на загальноправові, міжгалузеві, галузеві принципи, принципи інститутів права).

1. Загальноправові (загальні чи основні) принципи притаманні всім галузям права, відображають природу права в цілому.

2. Міжгалузеві принципи — принципи, характерні для кількох галу­зей права: здійснення правосуддя тільки судом, гласність судового розгляду, національна мова судочинства та ін.

3. Галузеві принципи визначають специфіку конкретної галузі права (принцип забезпечення свободи праці й зайнятості у трудовому праві, принцип індивідуалізації та ін.).

4. Принципи інститутів права визначають особливості окремих пра­вових інститутів (принцип добровільності укладення цивільно правових угод).