Снятинська центральна районна

бібліотека для дітей

Любіть природу,

знайте її мову

(урок екологічних знань)

2013

Величний, загадковий і казково прекрасний світ – Природа. Спілкування з нею несе в собі радість і задоволення для людини. Ми захоплюємося красою рідних краєвидів, мандруємо за сторінками природничих книг у далекі незнані світи.

Викликати інтерес до екологічних знань – мета запропонованого сценарію. Історії з життя представників світу природи, викладені у формі казкової розповіді, не залишають байдужими до проблем довкілля маленьких читачів та спонукають їх берегти все живе на Землі.

Розробка адресована фахівцям бібліотечної справи та широкому колу зацікавлених користувачів.

Підготувала бібліотекар

читального залу Томаш Л. Д.

В читальному залі діти розташовуються і діляться на чотири пори року, тобто в кожному кутку сидять : «3има», «Весна», «Літо», «Осінь» - вони і прикрашаються так. Посеред залу стоїть столик вкритий вишитим рушником, туди будуть класти коровай. (Звучить музика П. І. Чайковського «Пори року».)

Бібліотекар: Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю і до життя викликає спілкування з природою. Вона завжди чарувала і чаруватиме, хвилювала і хвилюватиме людину. Шепіт блакитної води, шум зелених дібров, спів дзвінкоголосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю і ні з чим незрівнянна природа рідного краю.

Природа і вітчизна нероздільні. У кожного з нас залишився в серці дорогий куточок, де проходить наше дитинство.

(Музика стихає, виходять два читці)

1 Читець

З дитинства захоплений красою рідного краю,

Люблю її безмежно.

Поля голубінь неозору,

Сосну в надвечір’ї прозорім,

І місяць у храмах сріблистих,

І свіжість весняного листя,

І синій промінчик волошок,

В пшеничному морі колосся.

У ліс завітаю я знову

На тиху сердечну розмову.

Як пахне достигла суниця,

І сонцем пропалена глиця!

Я чую зозулі кування,

Берізок тремтливих зітхання,

Тонкі білокорі сестриці

Сплели свої віти в косиці

2 Читець

Колись люди вірили в богів-покровителів всього живого на землі

(Поки далі йдуть слова ведучих, виходить з куточка «Весна» ).

Ведучі

Богинею рослин була Флора, опікункою тварин - Фауна, тому рослинний світ називають флорою, а тваринний - фауною...

(Двоє читців виходять )

1 Ведуча

Були у матері-природи

Дві донечки такої вроди!

Хто їх побачив хоть на мить –

Не міг забути й розлюбить.

Голубооку звали Флора

(Показує на Флору, яка виходить вперед)

У неї очі неозорі,

Завжди замріяна, тендітна,

Ласкава, ніжна і привітна.

А Фауна - швидка, мов вітер, -

Могла за птахами летіти

І за оленями стрибати,

Із білочками пустувати.

2 Ведуча

Обидві світ живий любили

І так його боготворили,

Тож вирішила мудра мати

У посаг їм дарунки дати:

Фауна Мрійливій Флорі - світ рослинний,

Флора А жвавій Фауні - тваринний

Флора і Фауна (разом )

Ми щоб берегли і доглядали

Від всього злого захищали, Ж

ивем в легендах і понині

Живого світу дві богині

(Звучить «Квітень» П. Чайковського ).

1 Ведучий

(поки він говорить свої слова, тримає малюнок підсніжника ).

Поглянь на природу, ще біліє сніг, відлиги чергуються з морозами, а під сніговою ковдрою пробуджується нове життя. І ось з’являються перші посланці зеленоокої весни. Це квіти підсніжника - вісника тепла, символ сподівань на краще майбутнє. Через свою красу і через те, що вони першими відкривають весняний карнавал цвітіння, підсніжники майже повністю винищені. Вони занесені в Червону книгу України і потребують охорони.

2 ведучий

(виходить з малюнком проліска).

Ще земля в зимових шатах білих,

Та з-під снігу, майже непомітний,

Виглянув зненацька серцю милий

Несміливий пролісок блакитний.

Ще зимові віхоли літають,

Та весни розгін не зупинити,

І дзвінкі краплини починають

У промінні сонячнім бриніти.

1 ведучий

За підсніжниками з’являється одна з найкращих весняних квіток - сон. Інколи за красу та келихоподібність сон називають диким тюльпаном. Його квіти темно - фіолетові, або бузково-сині, часом білі У погану погоду та на ніч квіти закриваються. А ще є стародавнє слов’янське повір’я, що якщо покласти сон-траву на ніч під голову, то можна побачити своє майбутнє уві сні..

3 ведучий

Ці квіти милі і ласкаві

Мені всміхаються й тобі

Їх цвіт рясний в зелених травах,

Мов озеречка голубі

В народі є таке повір’я:

Якщо ти хочеш міцно спать,

Сходити треба в надвечір’я

У ліс, щоб сон-трави нарвать.

Я не зірву вас, прощавайте,

Без вас я бачу милі сни.

Ростіть собі та завітайте

До нас наступної весни.

Ці квіти теж занесені до Червоної книги.

2 ведучий

Травень у лісі - святкова пора. Зацітають конвалії. У Франції у першу неділю травня збирали конвалії та прикрашали ними житла. Український фольклор розповідає, що ці квіти - це щасливий сміх лісової мавки, що вони подібні до перлів. Ця чудова квітка теж на грані винищення, тому занесена до Червоної книги.

Флора

Сестра нарцисів, лілей ніжних

І неповторна серед них.

Конвалія в лісах моїх,

Мов наречена з тонким станом,

А запах ніжний, незрівнянний,

П’янкий, мов чари весняні.

Її зірвать - зганьбити вроду –

На жаль знаходяться такі,

Бездумно нівечать природу,

Пакують квіти у мішки,

А потім нишком, мов злодії,

В мішках на торг красу везуть,

З пучком конвалій лиходії

Свою ж і совість продають.

( Звучить літня мелодія Чайковського «Пори року». Виходять ведучі «Літа»)