Тема 1. Сутність, значення та розвиток менеджменту План

0. 1.1. Сутність понять "управління" та "менеджмент";

1. 1.2. Значення та завдання менеджменту;

2. 1.3. Історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні;

4. Афоризми до теми:

"Управління - це не що інше, як налаштування людей на працю."

(Лі Якокка)

"Управляти - значить проводити до успіху інших!"

(амер. визначення)

0. 1.1. Сутність понять "управління" та "менеджмент";

Сучасний етап розвитку національної економіки України характеризується пошуком найефективніших важелів та інструментів виробничо-господарської діяльності. Саме управлінська діяльність визначає успіхи організації на внутрішньому і зовнішньому ринках, здатність до адаптації в умовах жорстокої конкуренції.

Однією з найголовніших складових успіху економічно розвинутих країн світу (США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада, Швеція та ін.) є використання менеджменту.

Управління - це цілеспрямована дія на об'єкт із метою зміни його стану, або поведінки у зв'язку зі зміною певних обставин.

Управляти процесами, які протікають на будь-якому підприємстві (в організації) означає змінювати їх стан шляхом зміни існуючих там виробничих факторів (до яких віднос. матеріальні, енергетичні, фінансові ресурси). Але ефективний результат будь-якого управління буде досягнутий лише за умови правильного, розумного, наукового керівництва всім залученим до нього персоналом.

Саме таке завдання покладається на менеджмент (в перекладі з англ. мови "керівництво, вміння обходитись з чимось, вміння справлятись з роботою")

Менеджмент - "to manage" - керувати.

Менеджмент є складовою частиною управління. Оксфордський словник англ. мови дає такі тлумач, менеджменту:

1. - це спосіб та манера спілкування з людьми (працівниками)

2. - це влада та мистецтво керівництва

3. - це вміння організовувати ефективну роботу служб працівників

4. - це органи управління, служби і підрозділи.

Узагальнюючи різноманітні визначення та складові менеджменту, можна прийти до наступ, визначення його суті:

Менеджмент - це складова процесу управління, це цілеспрямований вплив на колектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Найціннішими в менеджменті є люди, співробітники.

Менеджмент - це швидше практична діяльність, ніж наука.

На західних підприємствах розрізняють:

• top топ-менеджмент (вища ланка керівництва, генер. директор та інші члени управління)

• middle мідл-менеджмент (середня ланка, керівники самостійних відділів)

• lower лоуер-менеджмент (низова ланка, керівники підвідділів та інших підрозділів).

1.2. Значення та завдання менеджменту

Основне у менеджменті - ставити перед собою цілі, які б відповідали інтересам підприємства.

Значення менеджменту полягає у тому, що він об'єднує капітал та співробітників фірми. У чому конкретно полягають завдання:

1. Основним завданням менеджменту необхідно вважати забезпечення існування підприємства (фірми) на ринку.

2. Менеджмент виходить із того, що робітники та службовці - це найцінніший капітал. Тому його завдання - це вирішення проблем своїх співробітників.

Мета сучасного менеджменту - такий розвиток людини, за якого усі закладені природою в ній здібності могли б реалізуватися в бізнесі. Необхідно підвищити зацікавленість працівників в ефективній роботі.

3. Одне із завдань менеджменту полягає в створенні нових ринків для фірми та забезпеченні швидкого реагування на всі зміни на ринку. Ця задача реалізується через функцію маркетингу.

4. Наступне завдання полягає в глибокому аналізі діяльності фірми (керівництво не може бути чисто бюрократичним, адміністративним, це - творча діяльність).

5. Ще одним завданням менеджменту є доведення до співробітників фірми конкретних завдань, надання їм можливості контролювати власну роботу. Співробітник, незалежно від того, є він звичайним працівником чи директором, повинен розуміти, що від його роботи залежить подальша доля підприємства.

1.3. Історичні етапи розвитку менеджменту в світі та в Україні

Менеджмент існує з тих пір, коли почали виникати ділові відносини між людьми, з'явилися перші організації, елементи виробничо-госп. діяльності.

Як предмет науки менеджмент пройшов певні етапи свого розвитку:

а) => домонополістичний етап (до 1900 р.)

б) => етап "наукове управління" (1900-1930 в СІ1ІА)

в) => етап "адміністративно-бюрократичний (1920-1950) підхід"

г) => етап "рух за гуманні стосунки" (1930-1950 в СІ1ІА)

д) => сучасний етап.

Домонополістичний етап - для цього етапу розвитку характерним було:

• невелика чисельність керівників середньої ланки;

• малочисельність керівників вищої ланки;

• підвищена роль лідера;

• використання адм.-командних важелів;

б) Даний етап отримав назву "наукового менеджменту", оскільки співпав з масштабними науковими дослідженнями. Родоначальниками цих досліджень були:

Фредерік Тєйлор (1856-1915 рр) Френк Тілбрейт (1878-1924)

Генрі Гант (1816-1910) => довів, що провідна роль у промисл. належить людському фактору

Тейлором були сформульовані 4 основні принципи наукового управління працею:

1. Заміна грубопрактичних методів праці глибоконауковими (організація робочих місць)

2. Відбір і навчання робітників (інструктажі)

3. Налагодження співробітництва

4. Чітке розмежування функцій між адміністрацією і робітниками

в) Започаткував цей етап, який ще називають школою управління, фран. підприємець Анрі Файоль (1841-1925 рр), якого вважають "батьком" менеджменту.

Метою класичної школи було створення універсальних принципів управління. Так, у своїй книзі "Основи менеджменту" А. Файоль запропонував 14 принципів:

• поділ праці;

• єдиновладдя;

• дисципліна;

• повноваження та відповідальність;

• єдність напрямів діяльності;

• підпорядкування особистих інтересів загальним;

• винагорода персоналу;

• централізація;

• ієрархія підпорядкування;

• порядок;

• справедливість;

• стабільність робочого місця персоналу;

• ініціатива;

• корпоративний дух підприємства.

г) Засновник Елтон Мейо (1880-1949 рр)

Він провів серію експериментів. В одному з них брали участь 6 жінок-монтажниць. Вони працювали в окремому приміщенні, де змінювали освітлення, колір стін, устаткування, відпрацьовувався режим праці та відпочинку, організовувалася оплата. І було зауважено, що кожне нововведення давало приріст продуктивності праці. Після цього дослідну групу переводили у звичайні умови, де не застосовували ніякого стимулювання, а продуктивність, не дивлячись на це, досягала ще вищого рівня.

На основі спостережень, Мейо зробив висновок, що прод. праці і якість продукції залежить не лише від умов праці, форми їх оплати, але й від соціальних та психологічних факторів.

Дослідники довели про необхідність обліку психологічних явищ у колективах. Сьогодні в Америці практично не існує жодного великого під-ва, де б не було людини, яка займається вивченням психологічних конфліктів. Пізніше результати досліджень Мейо стали відомі у всьому світі: звіт про них був перекладений на 24 мови.

Як висновок, на даному етапі менеджмент показав залежність результатів праці від існуючих психофізологічних умов.

д) Сучасний етап (підготув. інформацію)

Теми: 1) Етапи розвитку управлінської науки в Україні.

2. Вклад укр. вчених у розвиток менеджменту в нашій державі.

3. Особливості розвитку та проблеми менеджменту на сучасному етапі становлення ринкової економіки в Україні.