Тема 2. Теорія граничної корисності й поведінка споживача

1. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.

2. Закон спадної граничної корисності блага.

3. Рівновага споживача з кардиналістських позицій.

Мета заняття: визначити сутність корисності та точки зору на проблеми її виміру, дослідити кардиналістську теорію поведінки споживача.

Мінілексикон:

Корисність, благо, антиблаго, функція корисності, сукупна корисність, гранична корисність, закон спадної граничної корисності, принцип раціональності вибору споживача, рівновага споживача.

Література

1. Гронтковська Г.Е., Косик А.Ф. Мікроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2008. – Тема 4.

2. Долан З. Дж., Линдсей Д. Микроэкономика / Пер. с англ. В. Лукашевича и др.; Под общ. ред. Б. Лисовика, В. Лукашевича. – СПб.: 1994. –Глава 5.

3. Лісовіцкий В.М. Мікроекономіка. Навчальний посібник. К.: Кондор, 2007. – Розділ 2.

4. Стеблій Г.Я. Мікроекономіка: Навчальний посібник. Київ.: «ІНКОС», Центр навч.літ-ри. – 2007. – Розділ 6.

5. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2Т.: Пер. с 11-го англ. изд. – М.: Республика, 1992. – Т.2. – Глава 23.

6. Шкодіна І.В., Колесніченко І.М. Мікроекономіка. Опорний конспект лекцій. – ХБІ УАБС, 2004. – Тема 2.

7. Шкодіна І.В., Карпова І.В. Мікроекономіка. Опорний конспект лекцій.

– ХБІ УАБС, 2005. – Тема 2.

1. Корисність в економічній теорії і проблема її виміру.

В даному розділі мікроекономіки досліджується, яким чином споживач організовує свою діяльність, тобто як приймає та реалізує рішення що купувати? скільки це коштує? чи в змозі він купити це? Щоб відповісти на перше питання, необхідно з’ясувати корисність речі для споживача, щоб відповісти на друге – дослідити ціну, на третє – визначити дохід споживача. Ці три проблеми - корисність, ціна і дохід – складові теорії споживання.

Корисність – це здатність економічного блага задовольняти потреби. Це поняття відбиває суб’єктивну оцінку індивідом ступеня бажаності того чи іншого блага незалежно від того, чи сприяє його споживання об’єктивно розвитку певного суб’єкта чи завдає йому шкоди. Іноді в результаті вибору спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага – блага, що набуває негативної корисності (забруднене повітря).

КОРИСНІСТЬ

Суб’єктивний характер

Ступінь задоволення потреб

Прагнення до максимізації

В процесі прийняття рішення споживача мова йде про оптимізацію корисності – про досягнення максимально доступної корисності за заданих бюджетних обмеженнях.

Результат процесу оптимізації – прийняття рішення про структуру та кількість придбаних за певної ціною благ називається споживчим вибором.

Визначають два основні підходи до формалізації вибору споживачів – кількісний (кардиналістський) та порядковий (ординалістський) підходи.

П ІДХОДИ ДО ОЦІНКИ КОРИСНОСТІ

Кардиналістський

Ординалістський

	Споживач у змозі оцінити різність у рівнях корисності
	Кількісний вираз корисності

Споживач не в змозі оцінити різність у рівнях корисності

Порядковий вираз корисності

Аналіз поведінки споживача виходить з того, що між корисністю та кількістю споживчих продуктів існує певний функціональний зв’язок.

Його відображає функція корисності, яка являє собою залежність максимально можливого рівня корисності від споживання певної кількості благ:

Функція корисності

Максимізація корисності

Гранична корисність

U = F (X1 … Xn)

MU = Δ TU /Δ X1

Ступінь корисності може виражатися в різних показниках.

Сукупна корисність (TU) – величина, що відбиває загальне задоволення індивіда споживанням визначеної кількості благ. Сукупна корисність зі збільшенням блага постійно зростає, гранична корисність зменшується.

Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана за рахунок збільшення споживання даного блага на одну одиницю

MU =ΔTU /ΔQ (2.2)

Максимум задоволення сукупної корисності досягається у точці А, коли гранична корисність дорівнює нулю. Це означає, що благо повністю задовольняє потребу.

Корисність

Сукупна

Гранична

TU MU

0- Q_х 0 Q_х

А

В