Ефективність використання праці в залежності від статусу фірми на ринку ресурсу і на ринку благ

Статус фірми			Умова максимізації ефективності використання праці
	на ринку благ	на ринку ресурсу
а	Досконалий конкурент	Досконалий конкурент
б	Монополіст	Досконалий конкурент
в	Досконалий конкурент	Монопсоніст
г	Монополіст	Монопсоніст

Попит та пропозиція ресурсу на конкурентному ринку праці для окремої фірми будуть мати такий вигляд (рис. 12.4):

Рис. 12.4. D і S ресурсу на конкурентному ринку праці для окремої фірми

Рис. 12.5. Формування заробітної плати на ринку монопсонії

Пропозиція праці визначається годинною ставкою заробітної плати. Рівень годинної ставки заробітної плати відображає вартість втрачених можливостей. З підвищенням зарплати спостерігається два ефекти:

Ефект заміщення – це заміна годин дозвілля робочим часом для збільшення можливостей споживання.

Ефект доходу – при зростанні зарплати працівник може споживати більше товарів за тих самих затрат робочого часу. Цей ефект може спричинити скорочення індивідуальної пропозиції праці. Чим вищим є рівень зарплати, тим більшим стає ефект доходу. Коли ефект доходу перевищує ефект заміни, тривалість робочого часу скорочується.

Контроль профспілок над пропозицією робочої сили, рівнем заробітної плати та продуктивністю праці.

3. Попит та пропозиція капіталу. Вибір у часі

Сукупність специфічних взаємопов'язаних ринків, які відображають рух різних функціональних форм капіталу утворюють такі види ринків:

Фінансовий капітал – це сукупність коштів у різних формах (власне грошова маса, акції, облігації тощо).

Фізичний капітал – це сукупність матеріальних факторів виробництва.

Учасники ринку фінансового капіталу

Фірми

Споживачі

Домогосподарства, фірми, держава

Формують попит на кредитні кошти

Користуються кредитами

формують пропонування

позичкових коштів за рахунок заощаджень

Ф ормування капіталу здійснюється в процесі інвестиційної діяльності підприємця.

Інвестиції – це довгострокові вкладення коштів, які здійснюються з метою отримання прибутку у вигляді коштів, банківських вкладів, паїв, акцій та інших цінних паперів, вкладень у рухоме та нерухоме майно, інтелектуальну власність, майнові права тощо.

Капіталовкладення – це інвестиції у виробництво основних фондів та пов’язані з цим змінення обігового капіталу називають.

Ціною позичкових коштів на ринку фінансового капіталу виступає процент (ставка/норма проценту). Позичковий відсоток – це ціна, яка сплачується за використання певної суми грошей протягом певного часу.

На практиці інвестори для визначення вигідності інвестицій часто користуються показником норми віддачі

π' = (π –R) / In

π' – норма віддачі від інвестицій;

π – сума прибутку;

R – сума проценту;

In –сума чистих інвестицій.

Норма віддачі, яка забезпечує вигідність реалізації проекту в кредит, називається мінімально прийнятною нормою віддачі.

При прийнятті рішення про інвестування не номінальна, а саме реальна ставка відсотка грає вирішальну роль.

Номінальна ставка (r_n) – це відсоткова ставка, виражена у грошових одиницях за поточним грошовим курсом. Реальна ставка (r_R) – це відсоткова ставка, виражена у незмінних грошах або скоригована з урахуванням інфляції. Взаємозв’язок між ними показує така формула:

r_R = (100 + r_n) / I_p

де r_R - реальна ставка позичкового відсотка;

r_n – номінальна ставка позичкового відсотка;

I_p – індекс цін.

Рівноважна ставка позичкового відсотка залежить від попиту та пропозиції грошей на ринку (рис.15.1).

Рис. 12.6. Визначення рівноважної ставки відсотка на ринку позичкового капіталу

Попит фірми на кредитні ресурси (приймають рішення про розширення виробництва). визначається на основі співставлення вигоди від використання інвестицій та видатків на інвестиції.

Граничну вигоду фірми показує гранична ефективність інвестицій, яка вимірюється показником граничної норми віддачі (прибутковості) інвестицій.

π’_m = (ΔR₁ – ΔE₁) / Δ E₁*100

π’_m - гранична норма віддачі (гранична ефективність) інвестицій;

ΔR₁ – приріст виторгу пов’язаний з приростом інвестицій;

ΔE₁ – приріст видатків, пов’язаний з інвестиціями.

На ринку капітальних активів купують і продають фізичний капітал. На обсяги пропонування капітального активу впливають:

- запас активу: визначається кількістю заводів, устаткування, транспортних засобів, які знаходяться у власності фірми;

- потік послуг від активу: кількість відпрацьованого часу устаткуванням за даний період;

- потік доходів від активу: прибутки/платежі, одержані від функціонування активу протягом певного періоду часу.

Для визначення ціни активу треба знайти сучасну цінність цього потоку платежів, тобто обчислити суму сучасних дисконтованих цінностей всіх платежів за кожний рік протягом всього строку служби капіталу. ∑ PV = FV₁ / (1+i)+…+ FV_t / (1+i)^t.

Чиста сучасна цінність (NPV) – це дисконтована цінність потоків очікуваних прибутків за вирахуванням суми інвестиційних видатків (Е1):

NPV = - E + π₁/ (1+i)+ π₂/ (1+i)²…+π_t/(1+i)^t

Це рівняння дає критерії інвестування: фірмі варто інвестувати тільки тоді, чиста сучасна цінність очікуваних прибутків від інвестицій більша, ніж сума інвестиційних видатків (NPV>0).

За умови NPV<0 інвестиційний проект слід відхилити

Об'єктом купівлі-продажу на ринку послуг капіталу є капітальні послуги.

Ціна капітальних послуг називається рентна оцінка капіталу (орендна плата - обчислюється, зазвичай, в розрахунку на рік).

Її рівень визначається такими факторами:

- реальною процентною ставкою за кредит;

- ціною капітального блага;

- нормою амортизації

Норма амортизації:

а=А/Кі=(Кі/t)/Кі=1/t

а - норма амортизації

А– річна сума амортизації

t – строк служби капіталу

Кі – ціна капітального активу

Розрахунок орендної плати r_k (мінімально прийнятної рентної оцінки капітальних послуг) здійснюється за формулою:

О = r_k= Кі (і + а)

і – норма банківського проценту

Попит на послуги капіталу залежить від їх граничної доходності. Фірма буде розширювати попит доти, доки гранична дохідність послуг не стане рівною їх ціні, тобто рентній оцінці капіталу (за правилом MRP = MRС).