6. Методика виконання роботи

Опис винаходу

Опис винаходу - найважливіша частина заявки. Від старанності, повноти і правильності опису винаходу залежить подальша доля заявки і самого винаходу.

Мова, використовувана при складанні опису, і особливо формули винаходу, специфічна, відрізняється від мови звичайної технічної публікації. Використання саме такої мови дозволяє розібратися в технічній сутності заявки, і мати досконалий в юридичному відношенні опис і формулу винаходу.

Опис з формулою винаходу повинні:

• цілком розкривати технічну сутність винаходу і містити достатню інфо­рмацію для подальшого розроблення (конструктивного або технологічного) об’єкта винаходу або його безпосереднього використання (наприклад, у випадку технічного рішення, що полягає в застосуванні відомого об’єкта за новим призначенням);

• давати точне і ясне уявлення про новизну, істотні відмінності і позитив­ний ефект заявленого технічного рішення, про внесок, що робиться винаходом у дану сферу техніки.

Опис винаходу повинен мати наступну обов’язкову структуру: назва винаходу і клас МКВ (міжнародна класифікація винаходів), до якого він, на думку заявника, відноситься; сфера техніки, до якої відноситься винахід, і переважна область використання винаходу; характеристика аналогів винаходу; характеристика прототипу, обраного заявником; критика прототипу; мета винаходу; сутність винаходу і його відмітні ознаки; перелік фігур графічних зображень (якщо вони необхідні); приклади конкретного виконання; формула винаходу.

Назва винаходу. Має бути короткою і точною, містити не більш 8-10 значущих слів і відповідати сутності винаходу; повинна характеризувати призначення об’єкта або вказувати на належність до визначеної галузі техніки. Правильне формулювання назви має велике техніко-інформаційне значення, оскільки носії патентної інформації (публікації в офіційних виданнях, картотеки) містять лише назву винаходу.

Сфера техніки, до якої відноситься винахід. Складання опису варто починати з вказівки сфери техніки, до якої відноситься винахід, і переважної області його використання. Цю частину опису звичайно починають словами: винахід відноситься до...

Характеристика аналогів винаходу. Варто описати відомі раніше аналогічні рішення тієї ж задачі (аналоги), тобто об’єкти винаходу тієї ж назви, як й той, що заявляється, подібні з ним за технічною сутністю і результатом, що досягається при їхньому використанні.

Аналоги наводяться з числа найбільш близьких до об’єкта, що заявляється, із прогресивних у цій сфері технічних рішень, відомих на час складання заявки, з якими об’єкт, що заявляється, порівнюється за ефективністю. При цьому використовуються дані з довідки про дослідження заявленого об’єкта за патентною і науково-технічною літературою.

У стислій характеристиці аналога (або аналогів), тобто в описі технічної сутності відомих об’єктів, мають бути розкриті його (їх) істотні ознаки й обов’язково зазначити всі ті з них, що мають подібність з ознаками заявленого об’єкта. Мають бути відзначені і недоліки аналогів, що частково або цілком усуваються у винаході, що заявляється.

Характеристика прототипу. Описують конкретний відомий пристрій, спосіб або речовину, найбільш близьку за технічною сутністю і позитивним ефектом, що досягається, до винаходу, що заявляється, тобто найбільш близький з раніше наведених аналогів. При цьому необхідно відзначити усі істотні ознаки прототипу, загальні для нього і заявленого об’єкта винаходу. У цьому розділі має бути наведене бібліографічне посилання на джерело, у якому описаний обраний заявником прототип.

Критика прототипу. Тут описують тільки ті його недоліки, що усуваються винаходом. Недоліки, властиві відомим технічним рішенням, наводять об’єктивно, без перебільшень. Це особливо стосується тих випадків, коли як прототип наводять об’єкт, що існує. Описуючи недоліки прототипу, треба, по можливості, указати, наслідком яких причин ці недоліки є.

Мета винаходу. Викладається об’єктивно й обґрунтовано. Об’єктивність мети улаштовується необхідністю задоволення суспільної потреби, що викликала до життя дане рішення технічної задачі, або необхідністю удосконалити уже відоме рішення.

Сутність винаходу. На початку наводять короткий виклад змісту винаходу у виді сукупності всіх істотних ознак з виділенням ознак, що характеризують новизну технічного рішення. Для складання цього розділу використовується формула винаходу, але наявні в ній ознаки мають бути не просто перелічені, а докладно роз’яснені. При цьому потрібно показати істотність відмінностей об’єкта винаходу, тобто розкрити зв’язок між новою сукупністю ознак і тим позитивним ефектом, що може бути досягнутим при використанні винаходу.

Перелік фігур на кресленнях. Після опису сутності винаходу, у випадку пояснення винаходу графічними зображеннями, що додаються до опису, має бути наведений перелік усіх фігур графічних зображень з короткою вказівкою, що зображено на кожній із них. Фігури нумеруються арабськими цифрами, при цьому до кожної фігури має бути дане окреме пояснення.

Якщо фігура, що пояснює опис, одна, вона не нумерується, але посилання на неї потрібно навести. Наприклад: „... на кресленні зображений загальний вид запропонованого..., запропонований спосіб пояснюється схемою..., наведена схема відбиває..., і т.д.

Подання чітких і ясних креслень або схем не звільняє заявника від необхідності складання докладного текстового опису винаходу.

Приклади конкретного виконання. У розділі описують кращі (або кращий) із пропонованих заявником прикладів здійснення винаходу. Цей розділ має розходження в залежності від того, що описується - пристрій, спосіб, речовина або застосування відомого пристрою, способу або речовини за новим призначенням.

Опис пристрою має бути викладений так, щоб конструктивне виконання вузлів, що згадуються в ньому, блоків, деталей не мали потребу в здогадах і припущеннях. Вузли, що згадуються в описі, і деталі, а також зв’язки між ними, у тому числі відомими і новими вузлами, деталями, частинами пристрою, мають бути показані па кресленнях або схемах. Варто наводити посилання на цифрові позначення всіх частин, що згадуються в описі, деталей і вузлів, показаних на кресленнях. Цифрові позначення відповідних частин, вузлів або деталей проставляються в міру їхнього згадування в порядку зростання, починаючи з одиниці. Цими ж цифрами мають бути позначені частини, вузли або деталі на кресленнях або інших графічних матеріалах.

У цій частині опису мають бути докладно викладені конструктивні, а також, при необхідності, технологічні особливості заявленого пристрою.

Після опису пристрою в статичному стані необхідно описати його дію або спосіб використання, посилаючись при цьому за допомогою цифрових позначень на креслення.

Якщо пристрій нескладний і робота його очевидна без опису, то допуска­ється не описувати дію такого пристрою.

Формула винаходу. Опис закінчується формулою винаходу, тобто корот­ким викладом ознак винаходу, зробленим за встановленими правилами, який характеризує обсяг винаходу, його новизну й мету.

Успіх складання формули винаходу залежить від правильності та глибини аналізу заявки. Якщо аналіз повний і правильний, якщо вірно визначений прототип, точно виявлені дійсно істотні ознаки винаходу, то не буде значно складним виклад формули відповідно до зазначених вище вимог, тому що в цьому випадку формула буде ніби би короткою анотацією проведеного за правилами аналізу.

Формулу винаходу необхідно складати в точній відповідності до прийнятих правил. Усяка помилка у формулі - логічна, граматична, формальна - може призвести до нерозуміння винаходу, виключення його новизни, може звузити або необґрунтовано розширити обсяг винаходу, позбавити його необхідній ясності й визначеності. Тому заявка на винахід і формула, складені з порушенням зазначених правил, не забезпечують ефективної правової охорони винаходу.

При викладі всіх розділів опису необхідно: використовувати терміни, загально прийняті в даній сфері техніки; дотримувати єдності термінології; використовувати одну систему одиниць виміру.

Не допускається введення до тексту опису будь-яких креслень і схем, у разі потреби допускаються тільки хімічні, математичні й інші формули, причо­му всі літерні позначення, що входять до математичної формули, мають бути розшифровані.

Оформлення креслень

Креслення мають цілком відповідати описові, оскільки вони містять усі названі в ньому елементи винаходу. Графічні матеріали (креслення, схеми, графіки, рисунки) мають бути точно погоджені з текстом опису і давати виразне уявлення про об’єкт винаходу.

Кожне графічне зображення нумерується як фігура (фіг. 1, фіг. 2 і т.д.) незалежно від виду цього зображення (креслення, схема, графік, рисунок й ін.) у єдиному порядку, відповідно до черговості наведення в тексті опису.

У правому верхньому куті кожного листа графічних зображень указують скорочену назву винаходу, а в правому нижньому - автора (співавторів) винаходу.

Кількість і детальність креслень має бути достатньою для з’ясування сутності пропозиції за заявкою. Подання робочих креслень не допускається.

Креслення виконують у лінійному масштабі відповідно до правил вигото­влення технічних креслень на одному або декількох аркушах лініями однакової товщини за всією довжиною без розфарбовування. Лінії креслення виконують досить щільними, темними, чіткими, придатними для репродукування.

Розміри на кресленнях не вказують. Якщо вони мають істотне значення для з’ясування винаходу, то варто наводити розміри в описі.

Схеми виконують без дотримання масштабу, дійсне просторове розташування складових частин виробів (установок) показується приблизно. Схеми виконують компактно, але без збитку для ясності та зручності їхнього читання. На схемах має бути найменша кількість зламів і перетинань ліній зв’язку.