18. Структура жестового мовлення і перекладу

Жестове мовлення – це система невербального спілкування за допомогою визначених жестових позначень слів.

Структура: жести бувають:

одноручні - МАЛЮВАТИ ( участь у виконанні жесту бере лише активна рука, зазвичай права);

дворучні – ПИСАТИ (участь у виконанні жесту беруть дві руки).

Одноручні жести є:

Простими (коли для показу того чи іншого(дідусь,слухати) поняття у жесті використовується одна конфігурація.

Складними (одноручний жест, до складу якого входить дві або більше конфігурацій (немає, ганьба).

Складеними ( поєднує в собі дві або більше жестові одиниці, як правило виконується двома руками( реабілітація(відновлення і стояти), дружина(жінка і обручка).

У дворучних жестах виділяють активну руку і пасивну руку. Активною рукою у праворуких людей є права рука, у ліворуких –ліва. За особливих обставин особа, що розмовляє, може поміняти руки, зробивши активною ту, що була пасивною. Напр.,якщо необхідно показати опис обєктів та їх розміщення чи взаємодію в реальній ситуації. При виконанні деяких дворучних жестів конфігурація активної та пасивної руки співпадає (батон,праця).

Дворучні жести поділяються на:

Симетричні (якщо форма двох рук співпадає і руки рухаються однаково (вступати) або дзеркально повторюють рух одна одної (гратися).

Несиметричні (одна рука, як правило, має стале положення, при цьому інша рука виконує рух, що і визначає зміст жесту(хліб).

91.Характеристика роботи: Слезина н.Ф. Формирование произношения у глухих детей. — м., 1984.

Книга присвячена формуванню в учнів шкіл глухих усного мовлення, в підручнику 4 розділи.

У 1 розділі аналізується стан навичок у глухих дітей (підготовчий та 1 клас), представлені дані, які характеризують якість відтворення глухими учнями слова та звуки. Також описуються недоліки та вказується ступінь їх поширеності. Ці дані привертають увагу вчителів і вихователів до якості усного мовлення учнів.

У 2 розділі наведені дані про засвоєння учнями вимовних навичок на слухо – зорово та слухо – зорово – тактильній основі.

Для сурдопедагогів особливий інтерес представляє опис того, як взаємодіють слуховий, зоровий і шкірний аналізатор в різні періоди оволодіння умінням відтворювати той чи інший фонетичний елемент.

2 і 3 розділ книги містять характеристику сенсорної бази, на якій здійснюється первинне формування і корекція вимовних. Навичок у глухих школярів. У зв'язку з цим розглядається процес виправлення різних дефектів у одного і того ж учня і усунення подібних дефектів у різних учнів. Наведені матеріали розкривають роль слуху в засвоєнні вимовних навичок різними учнями і те, як змінюється ця роль в різних умовах.

У 4 розділі книги розповідається про те, як реалізується один з найважливіших дидактичних принципів - індивідуальний підхід до дітей.

Викладений на сторінках досвід навчання та його аналіз допоможуть учителю побачити, що процес оволодіння глухими учнями вимовні навички носить складний, рухливий і багатоплановий характер.

95. Характеристика роботи: Розанова Т.В. Развитие памяти и мышления глухих детей. - М., 1978.

Серед робіт по психології глухих дітей особливо важливі дослідження в роботі пам’яті та мислення, оскільки ці процеси, центральні в пізнавальній діяльності, тісно пов’язані з мовою і у глухих дітей розвиваються із значною своєрідністю. Радянські та зарубіжні вчені проводили свої дослідження з питань вивчення пам’яті та мислення, серед них були такі: Р.М.Боскіс та І.Шиф (мова і мислення глухих дітей), І.М.Соловйов (психологія глухих дітей). С.А.Зиков ввів нову дидактичну систему навчання (розвиток мовлення як засобу спілкування із використанням дактилології та предметно - практичної діяльності).

У цьому підручнику представлені підсумки досліджень авторів з проблеми дослідження пам’яті і мислення глухих. Теоретичною основою вивчення даної проблеми були положення радянської психології про єдність розвитку мнемічних і розумових процесів, про керівну роль мови в цих процесах, про стадіальність і якісні перетворення в розвитку психіки дитини, що відбуваються під впливом навчання.

Книга логічно ділиться на дві частини.

У першій розглядаються питання розвитку образної і словесно-логічної пам'яті у глухих дітей шкільного віку у зв'язку з тією роллю, яку виконують розумові дії і мовні засоби в процесах пам'яті.

У другій частині простежується, які перетворення проходять в наочному і понятійному мисленні у глухих дітей в шкільному віці під впливом навчання. Виявляється роль різних мовних засобів (словесних, жестових) в розвитку і функціонуванні процесів мислення при операції образами і поняттями.

Аналіз співвідношень наочних і вербальних видів мислення і пам'яті дозволяє зрозуміти загальну структуру пізнавальної діяльності глухих дітей і побачити, в яких ланках цілісної системи їх психіки є більш менш виражена своєрідність і як ця різноманітність впливає на продуктивність інтелектуальної діяльності, на засвоєння знань.

Результати повчальних експериментів, порівняльні дані про розвиток мислення і пам'яті у глухих дітей і у дітей з нормальним слухом дають можливість встановити, якими способами, якими педагогічними діями можна компенсувати своєрідність пізнавальної діяльності глухих або попередити їх виникнення.

Порівняльний аналіз вербальних і наочних форм мнемічної і розумової діяльності глухих дітей розширює наші знання про внутрішні взаємозв’язки мови, мислення і пам’яті на різних етапах дитячого розвитку.