14. Загальні і специфічні закономірності психічного розвитку дітей з порушеннями слуху (Виготський)

Психічний розвиток дітей з порушеннями слуху - це своєрідний шлях розвитку в особливих умовах взаємодії із зовнішнім світом.

1. Закономірним є нерівність (гетерохронія) психічного розвитку дитини. Кожна психічна функція дозріває у відповідності з розвитком організму в цілому, але при цьому одна з них іде попереду, а друга слідує за більш розвиненою. Так у віці немовляти інтенсивно розвиваються органи чуття, а на їх основі розвиваються предметні дії. Глибоке зниження слуху призводить до порушення взаємодії дитини з реальним оточенням, викликаючи затримку психічного розвитку, обмеженням, викликаючи накопичення життєвого досвіду, пізнавальної і фізичної активності, що ускладнює виникнення нових зв’язків.

2. Стадіальність психічного розвитку. Кожна вікова стадія має свої ознаки. Так у період немовляти у дітей з нормальним слухом розвивається ситуативно-особистісне спілкування з дорослими в середині якого формуються предметні дії дитини. При порушенні слуху в період немовляти спостерігається відставання як в спілкуванні з дорослими так і в розвитку предметних дій. А в ранньому дитинстві, коли у дитини з нормальним слухом є предметно-маніпулятивна діяльність, у дитини з вадами слуху лише починає формуватися предметно-практична діяльність.

Стадія психічного розвитку є: соціальна ситуація розвитку; основні вікові новоутворення; провідний вид діяльності.

3. Виникнення новоутворення і конфлікт між старими і новими новоутвореннями. Протиріччя між потребами дитини стати більш дорослою і проблемою реалізації цієї проблеми. Це протиріччя допомагає виникнення нових знань і способів дії.

4. Диференціація і інтеграція психічних процесів, властивостей і якостей. Диференціація полягає в тому, що властивості і якості особистості перетворюються в окремі самостійні форми діяльності. Інтеграція сприяє встановленню взаємозв’язків між окремими сторонами психіки, що вже диференціація на більше високому рівні.

5. Зміна взаємозв’язку біологічних і соціальних факторів у розвитку.

Специфічні закономірності психологічні ДВС

1.Порушення взаємодії з реальним оточенням насамперед із оточуючими людьми.

2. Дивергенція біологічного і соціального у розвитку.

3. Чим більше порушений біологічний, тим сильніший його вплив на соціальний розвиток в процесі психічного становлення дитини.

4. Розвиток, ДВС залежить від ступеня втрати слуху і від часу втрати слуху.

5. Чим більш віддаленим від первинної вади, тим краще піддають корекції.

6. При втратах слуху часто виникає можливість псевдо компенсаторних новоутворень в особистості.

7. Порушення адекватності і темпу прийому і переробки вербальної інформації, своєрідність регулюючої функції 2 сигнальної системи.

8. Необхіднысть спеціального організованого навчання і виховання з метою корекції і розвитку особистості ДВС.

17. Мета, завдання, методи спецметодики формування вимови

Мета - інтеграція глухої дитини у суспільство.

Основне завдання навчання глухих вимови:

- досягнення її максимальної виразності і членороздільності. Його виконання на основі використання різних компенсаторних шляхів,закріплення і автоматизація мовних комплексів рухів у живому мовленні.

Разом з цим необхідно мати на увазі такі специфічні вимови: голос, фонетичне оформлення слова, фразова інтонація, темп, ступінь чіткості мовлення, мовне дихання.

Методи формування усної вимови.

1.Мімічна система - у Франції займалися Сікар і Еппе.В Росії -Гурцев і в Америці-Кларк.

2.Чистий усний метод-займалися Гейніке Фаттер,Лінднер.Радянські-Остроградський.

3.Комбінована система-Боскіс,Виготський,Лаговський,Н.А.Рау.

Сучасний метод навчання вимові базується на працях Ф.Ф.Рау,яка узагальнила в собі всі передові технології інших систем.

Вона вимагає використання: звукопідсилюючої апаратури, компютерні техніки, творчих і самостійних завдань.

Сучасний метод базується на аналітико-синтетичні методи. Суть його полягає в тому що в роботі проводиться опрацювання цілих слів і речень і паралельно над їх елементами мови, як склади і фонеми. Навчання відбувається на основі свідомих звукових комплексів. Аналітико-синтетичний метод предбачає концетричний підхід який був розроблений Ф.Ф.Рау, Н.Ф.Слезіною. Суть аналітико – синтетитичного методу полягає в тому що відповідно 17 фонем-перший концентричний. Входять: голосні а, о, у, е, і, а також приголосні га, т, к, ф, з, ш, х, у, м, н, л (I), р. Ці звуки досить чітко різняться між собою по артикуляції і є більш легкими для засвоєння, ніж інші звуки, близькі до кожного з них.