5. Інші способи захисту права власності.

У статті 16 ЦК закріплено десять способів захисту права, більшість яких може бути застосована до захисту права власності.

З-поміж них два способи захисту: припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення права,- мають універсальне застосування. Конкретним виявом припинення такої дії буде, наприклад, заборона спорудження будівлі у недозволеній близькості від межі, припинення скидання виробничих відходів у водойму, припинення виробничого чи побутового шуму тощо. Виявом відновлення становища як способу захисту стане зобов'язання повернути річ, провести відновлення родючості ґрунту, знести загороду тощо.

Способи захисту права власності в літературі прийнято поділяти на речові, зобов'язальні та спеціальні.

Речовими вважаються ті, які спрямовані безпосередньо на захист права власності, що існувало в абсолютних правовідносинах, а зобов'язальними - ті, що спрямовані на захист прав власника, який був стороною договору стосовно свого майна, а також прав власника у разі пошкодження його майна.

До зобов'язальних способів захисту права власності зараховують також повернення речі від особи, яка тримає її у себе після закінчення строку договору (оренди, зберігання тощо).

Проте немає щонайменшої підстави для протиставлення цих двох груп способів захисту. Якщо у договірні зобов'язання особа вступає як власник, здійснюючи тим самим своє право на розпорядження річчю, її статус як власника не перекреслюється статусом кредитора, а лише доповнюється ним. Тому, вимагаючи повернення речі від боржника після закінчення строку договору або у разі незабезпечення ним умов для її схоронності, позивач у судовому процесі діє, насамперед, як власник і, доповнюючи цей статус, діє уже - як кредитор.

Спеціальними способами захисту вважають визнання права власності, визнання недійсними актів органів державної влади, звільнення майна з-під арешту

Як було уже зазначено, захист права власності може відбутися і за допомогою визнання недійсними договорів про відчуження права власності. Способом захисту права власності може бути визнання недійсними й інших правом пні в. зокрема заповітів.

6. Поняття цивільно-правової відповідальності.

Одним із видів юридичної відповідальності є цивільно-правова відповідальність.

Ця відповідальність може мати місце у вигляді:

- сплати неустойки;

- втрати завдатку;

- примусового виконання цивільно-правового обов'язку;

- втрати певного суб'єктивного цивільного права;

- відшкодування збитків.

Під неустойкою (штрафом, пенею) розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого цивільного обов'язку в натурі та не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих не виконанням або неналежним виконанням зобов'язань (ст. 549-552 ЦКУ).

Під завдатком розуміється грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. У разі порушення зобов'язання з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, то він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості (ст. 570-571 ЦКУ).

Під збитками розуміються:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦКУ).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір )опущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи, майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Цивільно-правова відповідальність може бути:

1) договірною, яка має місце у разі порушення контрагентом умов договору. Залежно від кількості осіб приймаючих участь у виконанні зобов'язання, ця відповідальність може бути:

- частковою - кожен із учасників зобов'язання відповідає у межах належної йому частки;

- солідарною - яка має місце у випадках визначених в законі чи в договорі, при цьому кредитор може вимагати покриття збитків як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо, як повністю так і в частині боргу (таку відповідальність несуть учасники повного товариства, а також співучасники злочину);

- субсидіарною (додатковою) - яка має місце при наявності зобов'язанні двох боржників, один із яких виступає основним боржником, а другий - додатковим. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність (ст. 619 ЦКУ). Таку відповідальність несуть батьки неповнолітнього, якщо останній у віці від 14 до 18 років не може сам відшкодувати збитки.

2) позадоговірною, яка має місце у випадках заподіяння майнової чи моральної шкоди при відсутності договору між особою що заподіює шкоду, і потерпілим.

Цивільно-правова відповідальність може мати місце при наявності підстав:

- наявності прямої дійсної шкоди;

- протиправної поведінки того, хто заподіяв шкоду;

- наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою і заподіяною шкодою;

- вини правопорушника.

- в інших випадках, встановлених законом.