Поняття про процес навчання як діяльнісний, пізнавальний і комунікативний

Діяльнісний підхід у навчанні передбачає:

 переорієнтацію навчання з традиційного засвоєння і запам’ятовування готових форм знань на

процес їх отримання і функціонування;

 формування основних видів діяльності – спілкування, пізнавальної і навчальної діяльності, –

співвідношення і пріоритет яких змінюватимуться впродовж навчання;

 цілеспрямоване формування основних умінь і навичок як розумових дій на основі поетапного їх

відпрацювання.

Він дає можливість розглядати процеси спілкування, пізнання і учіння як діяльності, а також

прослідкувати їх розвиток від практичного рівня до знаково-символічного.

Можна виділити декілька характеристик діяльнісної позиції студента в навчальному процесі: стійка навчальна мотивація (пізнання, спілкування у формі співробітництва): "Мені це цікаво,

потрібно"; здатність формулювати мету та визначати умови її досягнення (цілепокладання та

цілеутримання): "Я розумію, що і чому виконую"; володіння діями (предметними та мисленнєвими), які дозволяють вирішувати навчальні завдання

(тобто досягти мети): "Я знаю, як досягти результату";

 здатність до самоконтролю та самооцінки результатів навчальної діяльності: "Я можу оцінити

отриманий результат і свою роботу; я бачу, що потрібно ще зробити, щоб покращити результат" і т.д.

Методологія діяльнісного підходу дозволяє представити процес навчання як чітко сплановану

систему засвоєння студентами навчально-професійної діяльності, надає простір для розширення і посилення

навчання знаннями, уміннями і навичками творчої праці на практико-дослідницькому, науково-

дослідницькому й інноваційно-дослідницькому рівнях, активно працювати над розвитком мовленнєво-

мисленнєвих здібностей, формувати діяльнісне ставлення до процесу навчання. Діяльнісний підхід висуває

на перший план комунікативний аспект мови та інтеграцію різних сторін, пов’язаних з процесом

спілкування.

Аналіз поглядів лінгводидактів (М. Вашуленка, М. Львов, М. Пентилюк, К. Плиско) дозволяє

зазначити, що суть комунікативної спрямованості мовної освіти полягає у навчанні студентів розв’язувати

комунікативні завдання, що сприяє оволодінню творчим мисленням та спілкуванню рідною мовою.

Саме лінгвістичний аспект у комунікативному підході до навчання передбачає оволодіння мовою як

одним з найважливіших засобів в усіх видах мовленнєвої діяльності, що дозволяє студенту на цій основі

створювати власні тексти, будувати діалоги і висловлювання (осмислювати мету, планувати і контролювати

своє висловлювання), формує культуру спілкування.

Студенти набувають уміння вільно висловлювати свої думки в усній і письмовій формі,

послуговуючись необхідними мовними засобами, що відповідають меті, змісту мовлення й умовам

спілкування, що сприяє розвитку мислення, його образності, емоційності висловлювань, осмисленню

значення мови як знаряддя спілкування і розуміння навколишнього світу. Комунікативний підхід до

побудови навчального процесу передбачає активізацію власної навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Важливо, щоб у результаті навчання у них відбулися зміни, які визначаються не тільки набутим життєвим

досвідом, засвоєними знаннями у процесі навчання, але і характером його діяльності, ставленням до неї,

рівнем пізнавальних інтересів, готовністю до самоосвіти і самовиховання.

Виклад основного матеріалу. Комунікативна спрямованість навчання активізує формування всіх

видів мовленнєвої діяльності: уміння слухати, говорити, читати, писати. Так мова розглядається не просто,

як один з предметів навчального процесу, а як універсальний засіб спілкування на основі знакової системи,

що відображає світ.

Доцільно, щоб студенти не тільки засвоювали необхідний обсяг теоретичних знань, практичних

умінь і навичок, але і розвивали мовленнєво-мисленнєві здібності. Мова тісно пов’язана з мисленням.

Навчити гарно висловлюватись не можна, якщо відсутня культура мислення, якщо студент не знайомий з

різними видами мисленнєвих операцій, наприклад, такими, як: мислення за аналогією, індуктивне і

дедуктивне, критичне й аналітичне мислення.

Опрацювання частин мови допомагає розвивати мисленнєві операції, будувати зв’язні

висловлювання із застосуванням набутих знань щодо особливостей граматичних категорій частин мови та їх

синтаксичних властивостей, розрізняти їх комунікативно-стилістичну функцію, помічати та виправляти

словотвірні та стилістичні огріхи у власному та чужому мовленні.

Набути необхідних умінь допоможуть комплексні мовно-мовленнєві вправи, що передбачають:

 редагування текстів відповідно до стилістичних комунікативно виправданих норм української мови;

 реконструкцію висловлювань шляхом заміни мовних одиниць іншими, утвореними різними

способами;

 побудову речень, висловлювань.

Дидактичний матеріал до вправ під час вивчення частин мови має бути текст. Учені-методисти

(Л. Варзацька, М. Вашуленко, Є. Гопштер, С. Караман, М. Пентилюк) вважають опору на текст

найефективнішим засобом реалізації комунікативно-діяльнісного підходу до вивчення лінгвістичного

матеріалу. Вивчення мовних явищ на основі тексту є методично виправданим тому, що усвідомлюючи

структуру мови (у тому числі і граматичну), студент оволодіває її засобами, вдосконалює власне мовлення,

надає йому таких якостей, як логічність, точність, виразність, доречність тощо. Знання й уміння з морфеміки

і словотвору конкретизуються в безпосередньому зв’язку з граматичними ознаками різних частин мови, тому спеціально дібрані до вправ тексти мають передбачати поступове розширення й ускладнення як завдань, так і мовного матеріалу.

Реалізація комунікативно-діяльнісного підходу під час вивчення морфології створює підґрунтя для

подальшого розвитку та систематизації здобутих знань, удосконалення мовно-мовленнєвих умінь і навичок, що сприяє безперервному формуванню мовної, мовленнєвої та комунікативної компетентності.

Комунікативну компетенцією розуміють як оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності та

основами культури усного і писемного мовлення, базовими уміннями і навичками використання мови у життєво важливих сферах і ситуаціях спілкування.

Комунікативність при вивченні частин мови виявляється у мовленнєвій діяльності як комунікативно-діяльнісний підхід. Він ставить за мету навчання мови через мовлення і заснований на таких

ключових поняттях, як "спілкування", "культура", "мотивація". До провідних характеристик цього підходу належать:

 адекватність до реального спілкування;

 пріоритет мовленнєвої діяльності у взаємозв’язку всіх її видів;

 застосування активних форм спілкування (бесід, диспутів, конференцій, круглих столів, обговорень,

що дають можливість висловити свої думки в діалозі чи монолозі);

 синхронність, послідовність.

Висновки. Розглядаючи мовну підготовку в такому плані, слід відзначити, що навчати мови – це

означає не тільки давати знання про мову, а й навчити користуватися мовою як засобом спілкування,

критично мислити, отримувати інформацію з усіх доступних джерел, оцінювати її, розуміти співрозмовника, формулювати власні думки.

З погляду комунікативно-діяльнісного підходу, спілкування – це не лише обмін інформацією

(комунікація), але і встановлення взаєморозуміння між людьми, обмін знаннями, діями, цінностями і

міжособистісне спілкування, що є найважливішою передумовою розвитку студента, його пізнавальних і творчих здібностей.

Під комунікативно-діяльнісним підходом і навчанням на його основі розуміють організацію

навчального процесу, основу якого складає комунікативна взаємодія, що забезпечує участь кожного з них як об’єкта і суб’єкта пізнавальної діяльності. Такий підхід реалізується використанням методів і прийомів роботи, що забезпечують спільну пізнавальну діяльність студентів: взаємонавчання, робота у парах, взаємоконтроль, бесіда, дискусія та інші. Він передбачає співробітництво у навчанні, у якому зацікавлені, як викладачі, так і студенти. Колективна навчальна, переважно пошукова діяльність, сприяє формуванню пізнавальних мотивів, у результаті чого знання і уміння засвоюються свідомо.

Навчання на основі комунікативно-діяльнісного підходу відповідає сучасним вимогам до освіти і

потребує особливої уваги з боку вчених-методистів.