Технологічний підхід в освіті. Система протиріч і проблем в педагогічній діяльності.

Современное педагогическое образование нацелено на высокое качество подготовки учителя. В высшем педагогическом образовании существуют противоречия между:

• требуемым современным социумом уровнем технологической культуры и компетент­ности и не отвечающим этим требованиям в массовой практике качеством подготовки педа­гогов различных образовательных ступеней;

• теоретико-прикладными задачами, решаемыми педагогами, новыми требованиями обновления образования и имеющейся подготовкой студентов, недостаточной методологиче­ской разработанностью подходов в системе профессионального педагогического образова­ния, в частности, технологической культуры;

• ориентацией на высокое качество подготовки педагогов и недостаточным уровнем подготовки абитуриентов;

• увеличением в учебном процессе доли самостоятельной работы и недостаточным уровнем имеющихся у них знаний, умений, навыков, психологической готовности к органи­зации самостоятельной образовательной деятельности;

• классическим репродуктивным характером нынешней системы педагогического об­разования и необходимостью личностью ориентированного подхода, создания индивидуаль­ной траектории овладения технологической культурой;

• современными требованиями жизни к педагогу, в частности, владением им техноло­гической культурой и имеющейся в настоящее время системой подготовки учигелей-пред- метников, нацеленной в основном на реализацию функции преподавания конкретного пред­мета;

• традиционно сложившимся представлением об образовании, развивающем личность человека, и наличным в педагогических учреждениях учебно-воспитательным процессом, не учитывающим современные реалии;

• необходимостью активной профессиональной позиции работающего педагога и пре­имущественно пассивной учащегося-студента, когда он чаще всего выступает в позиции объекта воспитания-обучения;

• традиционными взглядами на процесс обучения и требованиями Болонского процес­са к профессионально-образовательному развитию интегрированного европейского сообще­ства;

• широкой распространённостью педагогической профессии и потребностью образо­вательных учреждений в учителях высокой квалификации, владеющих технологической культурой;

• относительно успешным внедрением новых образовательных, в том числе компью­терных, технологий в образовательную практику и недостаточным уровнем сформированно- сти технологической культуры;

• постоянно усложняющимися требованиями к качеству современных педагогических технологий и традиционными способами их применения;

• необходимостью формирования технологической культуры и отсутствием необходи­мого учебно-методического оснащения для решения этой задачи;

• критериями владения технологической культурой, появившимися в результате про­фессиональной деятельности лучших педагогов, и прежними методами оценки.

…………………….

Принципи навчання як орієнтир у викладацькій роботі

Мостом, що з'єднує теоретичні вистави за педагогічної практикою, служать принципи навчання.

Поняття “принцип” походить від латинського “>principium” – початок, основа. З власного походженню принципи навчання (дидактичні принципи) є теоретичним узагальненням педагогічної практики, творяться з досвіду практичної роботи і, отже, носять об'єктивного характеру.

Принципи навчання завжди відбивають залежності між об'єктивними закономірностями процесу і метою, котрі стоять у навчанні. Інакше кажучи, це методичне вираз пізнаних законів і закономірностей, знання про цілі, сутності, змісті, структурі навчання, виражене у вигляді, що дозволяє використовувати їх як регулятивних норм педагогічної практики.

У сучасному дидактиці принципи навчання розглядаються як рекомендації, направляючі педагогічну діяльність й навчальний процес загалом, як способи їх досягнення педагогічних цілей з урахуванням закономірностей процесу.

Принцип — це система вихідних теоретичних положень, керівних ідей основних вимог до цілісного процесу творення, що випливають із встановлених психолого-педагогічної наукою закономірностей і досліджуваних з метою, змісті, педагогічних технологіях, діяльності викладачів та банківської діяльності студентів.

Вирізняють такі >общедидактические принципи навчання:

·Научность і доступність, посильна труднощі.

· Свідомість та творча активність студентів при керівної ролі викладача.

·Наглядность та розвитку теоретичного мислення.

· Системність і систематичність навчання.

· Перехід від навчання до самоосвіти.

· Зв'язок навчання з життям та практикою відпрофессиональ іншої діяльності.

· Міцність результатів навчання дітей і розвиток пізнавальних здібностей учнів.

· Позитивний емоційне тло навчання.

· Колективний характер навчання дітей і облікиндивидуальних здібностей студентів.

· Гуманізація і гуманітаризація навчання.

· Комп'ютеризація навчання.

·Интегративность навчання, облікмежпредметних зв'язків.

·Инновативность навчання [95]

Останнім часом висловлюються ідеї виділення групи принципів навчання у вищу школу, які синтезували б, усе існуючі принципи:

· орієнтованість вищої освіти в розвиткуличности майбутнього фахівця;

· відповідність змісту вузівського освітисовременним і прогнозованим тенденціям розвитку науки (техніки) і виробництва (технологій);

· оптимальне поєднання загальних, групових і індивідуальних форм організації процесу у ВНЗ;

· раціональне застосування сучасних методів і засобів в різних етапах з підготовки спеціалістів;

· відповідність результатів з підготовки спеціалістівтребованиям, що висуваються конкретної сферою їхній професійній діяльності; забезпечення їх конкурентоспособности.