Театр під дирекцією м. Бенцаля[ред. • ред. Код]

Другий етап діяльності «Тернопільських театральних вечорів» проходив під дирекцією і режисурою М. Бенцаля. Адміністратором стає Т. Демчук, а членами управи — В. Калин і Я. Сеньків. Тер­нопіль був розташований поблизу прифронтової російсько-австрійської лінії, але поступово наступало «політичне потепління» у ставленні «воєнних російських властей» до театру. Тут чималу роль зіграли офіцери царської армії українського походження. Траплялися випадки, коли — охочі до співу солдати крадькома забігали за куліси сцени і допомагали хористам у виставах «Вечорниці» Ніщинського та «Назар Стодоля»Тараса Шевченка. Події лютневої революції в Росії 1917 року викликали послаблення цензурного нагляду.

Микола Бенцаль продов­жував закладені Курбасом сценічні традиції, зберігав у репертуарі вистави свого попередника, ставив концерти. Прем'єри Бенцаля відзначалися реалістично-поетичним настроєм, музикальністю. Він значно розширив репертуар. «Театральні вечори» мали зв'язки з Київським театром Миколи Садовського. У 1916 р. Садовський радо зустрів терно­полян М. Бенцаля і Т. Демчука, допоміг їм драматичними та музичними творами.

У травні 1916 р. з театру вибули до Києва Філомена і Фауст Лопатинські, М. Єлисєєва. На запрошення Бенцаля прибули до театру відомий співак і майстер комічних ролей І. Рубчак з Чорткова (у серпні) та гімназист М. Крушельницький (у вересні) 1916 р.

М. Бенцаль приділяв увагу й музичним виставам. Із приходом до трупи І. Рубчака — знаменитого виконавця ролі Карася, — ставить «Запорожець за Дунаєм», а також оперети «Підгоряни» Вербицького, «Чорноморці» Лисенка, «Пошились в дурні» Кропивницького. За давньою традицією галицького театру Іван Рубчак в антрактах співав «Ой Дніпре мій, Дніпре» Лисенка та жартівливі народні пісні, які тепло сприймали глядачі. Хормейстерами працювали П. Чубатий, з листопада 1916 р. — Пилип Басса, згодом, 1922–1926 рр. відомий педагог Тернопільської гімназії, диригент українського хору в Монреалі (Канада).

Заходи театру щодо вшанування пам'яті Івана Франка[ред. • ред. Код]

Філомена Лопатинська

Марія Коссак-Чернявська

Микола Бенцаль

Володимир Калин

Антоніна Осиповичева

Ярослав Сеньків

До першої річниці похоронів Івана Франка у січні 1917 р. поставлено «Украдене щастя».

У головних ролях були зайняті:

• Я. Сеньків — Микола,

• Г. Юрчакова — Анна,

• М. Бенцаль — Гурман,

• В. Калин — селянин Бабич,

• Т. Бенцалева — Настя,

• А. Герасимович — війт,

• Т. Демчук — Шльома.

Давали прем'єри — «Степовий гість» та «Ясні зорі» Грінченка, «Бондарівна» і «Мартин Боруля» Карпенка-Карого, «Назар Стодоля» Шевченка, «Верховинці» Коженьовського,«Молодість» Гальбе.

Для вшанування пам'яті Івана Франка театр влаштував похід через місто за участю представників з багатьох повітів, які у козацьких одностроях їхали на конях у маршовій колоні до будинку «Міщанського братства», де відбувся святковий мітинг. Настрої тих днів яскраво відобразив у своїх спогадах М. Бенцаль.

Український студентський кружок при участі «Українського театру» в Тернополі в середу 27 червня 1917 р. у «Міщанському братстві» влаштували концерт з програмою:

1. Лисенко, «Увертюра» до «Чорноморців» (оркестр).

2. Вступне слово — Я. Сеньків.

3. Вахнянин «Наша жизнь» (чол. хор).

4. Франко — Січинський, «Як почуєш вночі» (соло Т. Бенцалева).

5. Шевченко — Нижанківський, «Минули літа молодії» (Т. Бенцалева).

6. Франко — Січинський:

   1. «Непереглядною юрбою»;

   2. «Даремне пісне» (чол. хор).