
- •1.Психологічне пізнання як наукове пізнання.
- •2. Теоретичний та емпіричний рівні пізнання в психології.
- •3. Поняття методології. Вибір методологічної парадигми
- •4. Принципи наукового пізнання: об’єктивність, детермінізм, історизм, причинність, розвиток, практична спрямованість.
- •5. Об’єкт і суб’єкт наукового пізнання.
- •6. Проблеми і задачі в навчанні і науці.
- •7. Ознаки наукової проблемної ситуації
- •10. Формулювання проблем та визначення напрямку дослідження.
- •11. Визначення теоретичних, емпіричних і практичних завдань дослідження
- •14. Оформлення спску літератури у науковому звіті Складання списку літератури до наукової роботи Поради бібліографа
- •1. Бібліографічне оформлення списку
- •2. Систематизація літератури в списку
- •1. Джерела
- •3.Статті з періодичних видань
- •3. Бібліографічні посилання
- •15.Опис думок однодумців автора. Цитування
- •16. Критика положень, з якими науковець не погоджується
- •17 . Правила ведення дискусіїї
- •18.Співвідношення об’єкта і предмета наукового дослідження
- •19.Підходи до розуміння об’єкта і предмета в психології. Формулювання об’єкта і предмета дослідження
- •21.Підбір групи досліджуваних
- •22.Експериментальна і контрольна група
- •24.Вибірка, розрахунок вибірки відповідно до генеральної сукупності.
- •25.Мета, завдання дослідження та гіпотези.
- •26.Гіпотеза як передбачення майбутніх результатів.
- •28.Формулювання гіпотез, кількість та рівень загальності гіпотез.
- •29.Перевірка гіпотез.
- •30.Підбір методик для дослідження згідно з поставленою метою та сформульованими робочими гіпотезами
- •31.Кількість та об’єм методик. Узгодженість методик.
- •35.Організація збору емпіричних даних. Інструкція для досліджуваних
1. Бібліографічне оформлення списку
Бібліографічний запис– це розгорнута бібліографічна характеристика видання (твору, документального джерела), в якій бібліографічний опис доповнений тими чи іншими елементами.Бібліографічний запис вважається найпоширенішою формою бібліографічної інформації. До складу бібліографічного запису входять заголовок бібліографічного запису і бібліографічний опис, доповнений класифікаційними індексами, предметнимирубриками, анотацієючи рефератом, довідками про додаткові бібліографічні записи,джерелом виявлення публікації,датою завершення обробки документа і іншими відомостями.Ступінь повноти бібліографічного запису визначається цілями і задачами наукової роботи.
Області опису складаються з елементів, які поділяються на обов’язковіі факультативні. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять в будь-якому описі. Факультативні елементи містять бібліографічні відомості, які дають додаткову інформацію про документ. Їх слід або застосовувати в кожному описі бібліографічного списку, або зовсім не вживати.
Області і елементи наводять в установленій послідовності, про що йтиметься нижче.
Головним джерелом інформації є елемент документа, який містить основні відомості про нього – титульний лист, титульний екран, етикетка, наклейка, конверт, контейнер і т. д.
Бібліографічні відомості наводять в описі у тому вигляді, в якому вони наведені в джерелі інформації. Якщо необхідні дані відсутні, їх беруть з різних частин документа (зворотний бік титульного листа та ін
З метою забезпечення компактності бібліографічного опису застосовують скорочення слів і словосполучень згідно з вищезгаданими стандартами.
Скороченню підлягають різні частини мови, проте не скорочуються прізвища, назви документів (крім окремих випадків) та коли скорочення впливає на зміну значення (змісту) слова; слово, яке складається з однієї літери; географічні та інші назви.
2. Систематизація літератури в списку
Згідно з вимогами Державного стандарту України, рекомендовано систематизувати та класифікувати всю літературу, використану при написанні наукової роботи, у такій послідовності:
1. Джерела
Неопубліковані (архівні джерела, архівні фонди бібліотек) подаються за алфавітом; опубліковані – за хронологією.
2. Література дотеми наукової роботи
Вітчизняна – за хронологією або за тематично-предметним принципом; зарубіжна (іноземними мовами) – за хронологією.
3.Статті з періодичних видань
Вітчизняна періодика (від центральної до багатотиражної преси) – укладати за алфавітом чи хронологією; зарубіжна – за країнами, за алфавітом чи хронологією.
4.Довідкова література (бібліографічні покажчики, словники, енциклопедії, довідники тощо).
Таку послідовність розташування матеріалу в списку застосовують упрактиці незалежно від вибраного угрупування основних видів джерел. На першому місці, при необхідності, розміщуються всі законодавчі і нормативні матеріали відповідно до рангової послідовності. Далі – статистичні джерела згіднохронології видань: офіційні збірники, повідомлення, огляди. Після цих матеріалів наводяться вітчизняні і зарубіжні роботи. Спеціальні види нормативно-технічних документів зі стандартизації, патентні документи і тому подібне вказуються в кінці списку.
В наукових роботах використовують п’ять способів побудови бібліографічного списку: алфавітний, хронологічний, алфавітно-хронологічний, нумераційний та систематичний.
Частіше використовується алфавітна побудова списку опрацьованої літератури, при якій бібліографічні описи групуються в алфавітні ряди, тобто розташовуються за алфавітом, спочатку українською мовою або мовами з кириличною графікою, а потім – мовами з латинською графікою.
Бібліографічний список за хронологією публікацій доцільний в науковій роботі тоді, коли основним завданням списку є відображення розвитку наукової ідеї або певної думки. Принцип розміщення описів тут – за роками видання. Форма зв’язку записів з основним текстом – за номерами записів у списку. Такі номери беруться в квадратніабо округлі дужки.
Алфавітно-хронологічнийспосіб групування літературних джерел доцільно використовувати тоді, коли в роботі зустрічаються декілька джерел одного автора. В таких випадках основний матеріал розміщується за алфавітним принципом, а в межах даного автора – за хронологічним.
Нумераційнийспосіб формування бібліографічного списку передбачає розміщення джерел в списку за порядком їх використання при виконанні роботи. Форма зв’язку записів з основним текстом – за номерами їх записів у списку.
Систематичний спосіб групування бібліографічного матеріалу використовують тоді, коли потрібно відобразити значну кількість бібліографічних описів. Розміщення описів в такому списку може бути різним:
· за темами глав роботи;
· за рубриками того чи іншого розділу тематичної класифікації літератури.
В систематичному бібліографічному списку розміщення описів в межах окремих рубрик може бути за алфавітом, за хронологією, за характером змісту тощо. Форма зв’язку опису з основним текстом – за номерами записів у списку.
Вибір способу побудови бібліографічного списку залежить від його призначення, кількості та характеру відображених в ньому документів, характеру відсилань і посилань та ін. Але при будь-якій побудові бібліографічного списку доцільно пронумерувати позиції списку, щоб використовувати порядкові номери для відсилання до них у тексті. Це особливо важливо, коли використовується конкретний матеріал.