7. Ознаки наукової проблемної ситуації

Дослідження поняття «проблема» є надзвичайно важливим із методологічної точки зору, оскільки проблема – це джерело і вихідна форма пізнавальної діяльності і отримання нового знання, що розгортається за схемою «проблема - гіпотеза - теорія».

Проблема є формою фіксації протиріччя між знанням і незнанням, вона є «знанням про незнання», тобто особливий вид знання, об'єктом якого є не просто якийсь предмет, а саме знання про цей предмет. Той стан концепції або теорії, що потребує переходу від старого знання до нового знання, називають проблемною ситуацією.

Проблемна ситуація - це такий стан справ, коли немає необхідного розв’язання проблеми, коли необхідно відмовитися від використання звичних, стандартних методів і звернутися до пошуку нових пізнавальних засобів і прийомів. Проблемна ситуація є точкою переходу від устояних поглядів до нових поглядів, стимулює висування нових дослідницьких програм. Проблемна ситуація може виникати і на стику декількох областей, наприклад, на стику права і політики, права і моралі, права і економіки тощо.

Проблема має бути ясно і точно сформульована. Це дає можливість  визначити напрямок пошуку, передбачити коло можливих рішень. Часто проблеми не лежать на поверхні. Тому першим етапом у розвитку проблеми є їїусвідомлення, тобто усвідомлення протиріччя між відомими і невідомими способами вирішення певних хадач. Наступний етап складається в її конкретизації, у проясненні тих логічних кроків, які необхідно здійснити для вирішення проблеми. Для цього необхідно зрозуміти ціль, що переслідується при розв’язанні проблеми, необхыдні для цього теоретичні припущення та ідеалізації, логічну аргументацію.

На постановку проблем впливають різноманітні чинники: 1) особливості мислення, притаманні тій епосі, тому суспільству, де формується і формулюється проблема; 2) рівень досягнутих знань про об'єкти, яких стосується проблема; 3) у добре перевіреній, стабільній науковій теорії проблемні ситуації усвідомлюються інакше, ніж у теорії, яка ще тільки формується.

8.

9. Перевод проблемного вопроса в проблемную ситуацию:

- через углубление проблемного вопроса;

- через поиск разных граней его решения;

- через сопоставление разных вариантов ответа.

Формы решения проблемной ситуации:

- дискуссии;

- научный спор;

- проблемная лекция;

- проблемные задачи и задания;

- задачи исследовательского характера;

- документы, тексты, материалы с проблемной направленностью.

10. Формулювання проблем та визначення напрямку дослідження.

У науково-дослідних розробках розрізняють: наукові напрями, проблеми, теми. Науковий напрям – це сфера наукових досліджень наукового колективу, спрямованих на вирішення певних значних фундаментальних чи прикладних завдань. Під проблемою розуміють складне наукове завдання, яке охоплює значну галузь дослідження і має перспективне значення. Тема – це наукове завдання, що охоплює певну частину наукового дослідження. Наукове питання – це більш дрібне наукове завдання, що входить до колективної теми наукового дослідження. Постановка (вибір) теми є складним, відповідним завданням і включає кілька етапів. Перший етап – формування проблеми. На основі аналізу суперечностей досліджуваного напрямку формують основне питання і в загальних рисах – очікуваний результат. Другий етап містить розробку структури. Виділяють теми, підтеми, питання. З кожної теми окреслюють орієнтовні межі дослідження. На третьому етапі визначають актуальні проблеми на даному етапі розвитку науки. Для цього до кожної теми висувають кілька заперечень і на основі аналізу методом дослідницького наближення виключають заперечення на користь реальності даної теми. Після цього остаточно формують структуру проблеми. До висунутої теми висувають низку вимог: 1) тема має бути актуальною, тобто важливою, такою, що вимагає вирішення в теперішній час; 2) тема повинна вирішувати нове наукове завдання, тобто в такій постановці ніколи не розроблялась і не розробляється зараз, тобто не дублюється. 3) тема має бути значущою; 4) тема повинна відповідати профілю наукового колективу. Важливим при формуванні теми є створення дослідником припущення, тобто робочої гіпотези, яка обґрунтовує вірогідну причину існування фактів, які спостерігаються. Для вирішення питання про те, прийняти чи відкинути дану гіпотезу, її потрібно зіставити з альтернативними гіпотезами. Основними вимогами до гіпотези є: можливість її перевірки; повна прогнозованість; логічна несперечливість.