25.Мета, завдання дослідження та гіпотези.

У разі “дефіциту” знання для пояснення фактів дійсності виникають проблеми, постановка яких веде до формулювання гіпотези щодо можливості її розв’язання.Гіпотеза (від грец. hypothesis — припущення; те, що лягає в основу) — це наукове твердження, правдивість чи хибність якого невідомі, але можуть бути перевірені в досліді емпіричним шляхом. З точки зору можливості їхньої емпіричної перевірки виокремлюють такі види теорії:

• теорії нижнього рівня, прямо пов’язані з емпірією (як говорять, максимально навантажені емпірично), істинність яких можна перевірити безпосередньо; наприклад, аналіз динаміки малих груп є можливим тільки на основі емпірично виокремлених їх відмінностей від інших соціальних спільнот;

• теорії середнього рівня, які не безпосередньо відносяться з емпірією, а дозволяють висувати гіпотетичні твердження, доступні емпіричній перевірці

• теорії верхнього рівня, які безпосередньо не висувають емпірично навантажених гіпотез; поняття в цих теоріях мають максимальний ступінь узагальненості, або, інакше кажучи, статус категорій; на їхній основі можлива розробка теорій середнього рівня, які, в свою чергу, забезпечують можливість емпіричного доведення

26.Гіпотеза як передбачення майбутніх результатів.

Гіпотеза (від грец. hypothesis — припущення; те, що лягає в основу) — це наукове твердження, правдивість чи хибність якого невідомі, але можуть бути перевірені в досліді емпіричним шляхом. При створенні теорії можуть бути використані індуктивний і дедуктивний методи. Індуктивний метод передбачає рух від часткового до загального, від фактів до теорії, коли загальне теоретичне знання виводиться, виходячи із закономірностей, які були отримані в одиничних випадках. Взагалі розрізняють теоретичні гіпотези й гіпотези як емпіричні припущення, що підлягають емпіричній перевірці.

Теоретичні гіпотези є складовими теорій і пропонуються для усунення внутрішніх суперечностей у теорії чи для подолання неузгодженостей теорії й експериментальних результатів.

Емпіричні гіпотези висуваються для розв’язання проблеми в емпіричному дослідженні. Виокремлюють такі їхні різновиди:

• про наявність феномена, коли в досліді доводиться існування певних фактів психічної реальності (наприклад, феномена конформізму);

• про наявність зв’язку між феноменами (наприклад, зв’язку між рівнем інтелекту й порядком народжуваності);

• про наявність причинно-наслідкового зв’язку між феноменами.

Саме останній різновид гіпотез і називають власне експериментальними гіпотезами. Експериментальні гіпотези являють собою конкретизацію теоретичного припущення в термінах залежної, незалежної і додаткових змінних.

Хороша експериментальна гіпотеза має задовольняти вимозі простоти, тобто пропонувати більш просте пояснення досліджуваного явища, мати певну теоретичну наступність, тобто містити попередні теоретичні елементи, а також мати операціональний характер, тобто бути такою, щоб її можна було перевірити на практиці, співвідносячи змінні з конкретними операціями, за допомогою яких ці змінні можна було б виміряти [6; 11].

27.Ставлення науковців до гіпотез за Дж.Брунером.

Ми бачимо відразу ж , що існує необхідність більш точного визначення того , як виводиться сила гиПотез і звідки ми знаємо , яка кількість інформації »потрібно для її підтвердження .

Я дозволю собі висловити припущення , що існує п'ять факторів, що визначають силу гіпотези , які можна використовувати для вимірювання цієї змінної в експериментальній процедурі . Я коротко опишу ці фактори , а потім наведу деякі попередні експериментальні дані, що стосуються їх ролі в процесі виникнення , підтвердження та спростування гіпотез .

Частота підтвердження в минулому. Чим частіше гіпотеза , або очікування , підтверджувалася в минулому , тим більше її сила . Така багаторазово підтверджена гіпотеза легше виникає , вимагає для свого підтвердження меншої кількості інформації, що надходить із зовнішнього світу , і , навпаки, більше суперечать даних для свого спростування , чим рідше підтверджує гіпотезу .

Монополія . Чим менше число альтернативних гіпотез , що виникають у даний момент у індивіда щодо його оточення , тим сильніше кожна з них . Якщо в ситуації А людина очікує настання події 5 , і тільки Б , його гіпотеза може розглядатися як монопольна . Монопольна , єдина в даній ситуації гіпотеза сильніше гіпотези , виступаючої як одна з двох і тим більше як одна з трьох можливих і т. д. Чим ближче гіпотеза до монополії , тим менше інформації потрібно для її підтвердження і тим менш охоче ми відмовляємося від неї при наявності суперечать подразників .

Пізнавальні чинники. Всяку гіпотезу , наприклад що діти зазвичай менше зростанням , ніж дорослі , можна розглядати як включену в якусь ширшу систему гіпотез і переконань , на які вона спирається. Чим більше число опорних гіпотез і чим більше інтегрована їх система , тим сильніше ця гіпотеза в сенсі її виникнення , підтвердження і спростування.

Мотиваційні чинники. Гіпотеза тягне за собою різні наслідки щодо її сприяння організму в задоволенні його потреб. Чим істотніше підтвердження гіпотези для здійснення цілеспрямованої діяльності, тим більше її сила . вона легше

виникає , легше підтверджується , важче спростовується . Сказане не слід розглядати як нове визначення поняття аутизму , оскільки багато потреби , які діють і отримують завдяки сприйняттю задоволення , не є простим , або інфантильним , прагненням до безпосереднього задоволення.

Соціальні чинники. Коли інформація, здатна підтвердити або спростувати гіпотезу , мінімальна , остання може бути посилена фактом її згоди з гіпотезами інших спостерігачів , до яких сприймає суб'єкт може звернутися .