1. Загальна характеристика законодавства про охорону до­вкілля в сільському господарстві

Розвиток АПК неможливий без екологізації всього суспільного розвитку. Навколишнє середовище є необхідною умовою і складовим елементом процесу відтворення матеріальних цінностей, воно одно­часно виконує функції сировинних ресурсів і життєвого простору. Відтворюючи навколишнє середовище, суспільство відтворює і свої продуктивні сили.

Поступовий перехід на систему економічного зростання на під­ставі екологічного балансування передбачає дотримання цілої низки вимог. Одна з них полягає в адекватності сучасних економічних пере­творень новій екологічній культурі. Передусім це торкається застосу­вання економічних важелів управління в системі «природа- суспільство-людина».

Вважається вже аксіомою, що добробут людей залежить не тільки від споживчого кошика, а й багато в чому від стану довкілля, екологічної якості продукції, товарів і послуг, тобто від екологічних благ. При цьому технолого-економічні проблеми забруднення навко­лишнього середовища взаємообумовлені вирішенням соціально- економічних проблем. Так, критерієм якості навколишнього середо­вища поряд з іншими можна вважати і ступінь екологічного ризику, під який підпадають люди та інші живі істоти внаслідок застосування забруднюючих технологій. Стан навколишнього середовища безпосе­редньо впливає на якість життя. Співставлення економічного і еколо­гічного комфорту, як складових життєвого рівня, свідчить, що якість навколишнього середовища вже виступає як пріоритетне споживче благо. Це теоретичне положення нової природоохоронної культури передбачає практичну реалізацію прав людини на безпечне довкілля, прав майбутніх поколінь на володіння природно-ресурсним потенціа­лом для створення власного добробуту.

Об'єктивно сільське господарство є найбільш природомісткою цариною суспільного виробництва, адже його ведення неможливе без використання грунтів та інших природних ресурсів.

Із веденням сільського господарства пов'язана ціла низка еколо­гічних проблем. Глобальний характер має продовольча проблема, по- заяк за підрахунками фахівців, використання людством біосфери вже перетнуло критичну межу її спроможності прогодувати людство. Над­звичайно гострими є проблеми виснаження ґрунтів та інших природ­них ресурсів, їх забруднення, ущільнення засобами сільськогосподар­ської техніки; проблема використання сільскогосподарських відходів, застосування новітніх біотехнологій у сільському господарстві: йдеть­ся, зокрема, про технології генетичної модифікації і клонування, ген­ної інженерії та ін.

За своєю правовою природою правовий інститут охорони до­вкілля в сільському господарстві є складним інститутом одночасно аграрного й екологічного права як комплексних галузей права. Це, так би мовити, точка їх перетину. Окремо слід говорити про таке явище, як екологізація аграрного права. Процес екологізації, тобто наповнен­ня екологічним змістом правових приписів охопив практично всі галу­зі вітчизняного права. Еколого-правові норми і приписи ми можемо відшукати у цивільному, кримінальному, адміністративному та інших галузях права.