3. Договори кредитування та фінансового лізингу за участю аграрних товаровиробників

Запорукою побудови ефективної системи аграрного господарю­вання є кредитна політика сільськогосподарських товаровиробників. Аграрний сектор економіки та його функціонування певною мірою залежать від природно-кліматичних умов, врожайності сільськогоспо­дарських культур, результативності тваринництва. Адже кредитна по­літика суб'єктів агробізнесу безпосередньо залежить від заходів дер­жавної кредитної підтримки та обсягів фінансування галузей АПК шляхом реалізації бюджетних дотацій на рослинництво та тваринниц­тво, здешевлення кредитів та зменшення відсоткової ставки, оскільки сільське господарство є галуззю ризикованого господарювання.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України аграрні то­варовиробники мають право укладати кредитні договори з метою оде­ржання коштів для ведення аграрної господарської діяльності. За кре­дитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець), у тому числі кредитна спілка, зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених догово­ром, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити про­центи. Відповідно до законодавства існують такі фінансові установи: банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товарис­тва, страхові компанії тощо. З метою врегулювання суспільних відно­син, що виникають у сфері збору, оброблення, зберігання, захисту та використання інформації про виконання фізичними та юридичними особами, у тому числі аграрними товаровиробниками грошових зобо­в'язань був прийнятий Закон України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 р.

Аграрні товаровиробники можуть одержувати кредити у банків­ських установах під заставу майна або в рахунок майбутнього вро­жаю. На випадок стихійних лих, пожежі, посухи або за настання ін­ших обставин, які підпадають під поняття форс-мажорних обставин відповідно до договору кредитування, суб'єкт агробізнесу надає бан­ківській установі довідку про форс-мажорні обставини, на підставі якої строк повернення кредиту або його частини переноситься ще на один рік. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна дові­дка Торгово-промислової палати України. Так, аграрні товаровироб­ники в регіонах України, які постраждали від повені, можуть отрима­ти довідки про форс-мажор та використати їх під час вирішення пи­тання про повернення банківським установам кредитів, отриманих на придбання товарів.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання у 2009-2013 роках бюджетних коштів, що спрямовуються на підтримку підприємств агропромислового компле­ксу через механізм здешевлення кредитів» від 26 лютого 2009 р. № 153 встановлена часткова компенсація відсоткової ставки за залуче­ними підприємствами АПК у банках коротко-, середньо- та довго­строковими кредитами, а також короткостроковими кредитами, залу­ченими у кредитних спілках. Законодавством встановлено, що корот­костроковими є кредити, що залучені не більш як на 12 місяців, сере- дньостро-ковими — від 12 до 36 та довгостроковими — від 36 до 60 календарних місяців.

Розмір компенсації за кредитами та напрями використання залу­чених кредитів затверджуються щороку Кабінетом Міністрів України з урахуванням обсягів бюджетних призначень, передбачених держав­ним бюджетом, і пріоритетів розвитку агропромислового комплексу за поданням Мінагрополітики. Компенсація надається на конкурсній основі підприємствам агропромислового комплексу, які залучили ко­ротко-, середньо- та довгострокові кредити в національній та інозем­ній валюті, згідно з укладеними договорами. При цьому компенсація за кредитами, залученими в іноземній валюті, надається лише в разі наявності у позичальника зовнішньоекономічного договору на закупі­влю техніки і обладнання іноземного виробництва, аналоги яких не виробляються в Україні, згідно із затвердженим Кабінетом Міністрів України переліком.

Компенсація надається позичальникам щомісяця з урахуванням суми фактично сплачених відсотків за відповідний період. Компенса­ція за коротко-, середньо- та довгостроковими кредитами здійснюєть­ся з 1 січня до 31 грудня поточного року. Компенсація не надається позичальникам, яких визнано банкрутами, стосовно яких порушено справу про банкрутство, що перебувають на стадії ліквідації або ма­ють прострочену більш як шість місяців заборгованість перед держав­ним (місцевим) бюджетом та Пенсійним фондом України.

Деякі підприємства АПК в умовах фінансової кризи опинилися на грані банкрутства, оскільки комерційні банки перестали здійснюва­ти кредитування аграрних товаровиробників. У січні 2009 р. Уряд України направив до Національного банку України список комерцій­них банків, яким було відмовлено у рефінансуванні з підстав того, що вказані банки не пролонгували кредити аграрним товаровиробникам на загальну суму 3 млрд гривень.

В умовах сьогодення важливе місце в діяльності аграрних това­ровиробників посідає лізинг. За Законом України «Про фінансовий лізинг» від 11 грудня 2003 р. фінансовий лізинг — це вид цивільно- правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користуван­ня лізингоодержувачу на визначений строк (не менше одного року) за встановлену плату (лізингові платежі).

Лізингодавцем виступає лізингова компанія, а лізингоодержува- чем — аграрний товаровиробник. Як правило, за договорами фінансо­вого лізингу аграрні товаровиробники придбавають сільськогосподар­ську техніку, обладнання та устаткування. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові ком­плекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Сільськогосподарське підприємство, укладаючи договір фінан­сового лізингу, отримує у платне користування з правом викупу пред­мет лізингу на строк, не менший строку, за яким амортизується 60% вартості предмета лізингу, визначеної на день укладання договору фі­нансового лізингу. Законодавством дозволяється укладання договорів суб-лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг обов'язко­вою умовою договору сублізингу є згода лізингодавця за договором лізингу, що надається в письмовій формі. До договору сублізингу за­стосовуються положення про договір лізингу, якщо інше не передба­чено договором лізингу.

До істотних умов договору лізингу належать: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізинго- давця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншо­го строку. Лізингоодержувач має право вимагати відшкодування збит­ків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодав- цю до такої відмови. Лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) за­безпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

За договором фінансового лізингу на лізингоодержувача покла­дається обов'язок сплачувати періодичні лізингові платежі. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізин- годавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Предмет лізингу та пов'язані із виконанням лізингових догово­рів ризики підлягають страхуванню. Лізингові операції обов'язково відображаються в бухгалтерському обліку і звітності сільськогоспо­дарського підприємства.