3. Система правовідносин в апк

Правовідносини в АПК становлять собою відповідну ціліс­ність. Об’єднання їх різновидів (членських, земельних, майнових, трудових, управлінських, договірних, деліктних, правовідносин у сфе­рі державного регулювання сільського господарства тощо) в певну систему здійснюється не лише за формальними, а й за сутнісно- змістовними ознаками.

Системі правовідносин в АПК повною мірою притаманна інте- гративність. Її елементи - членські, земельні, майнові, трудові, управ­лінські, договірні та інші правовідносини - об’єднані в цілісність за сутнісно-змістовними ознаками. Формально всі ці різновиди склада­ються з однакових структурних елементів: суб’єктів, об’єктів, змісту та юридичних фактів (підстав виникнення, зміни й припинення), що й дозволяє досягти їх інтеграції. Система цих правовідносин існує, фун­кціонує, виконує певну роль, яка полягає у впорядкуванні сукупності суспільних аграрних відносин, що виникають при виробництві сільсь­когосподарської продукції. Для характеристики цієї системи справед­ливим є також і те, що діє не лише вона вцілому, а й кожний її еле­мент. Елементи систем різновидів аграрних правовідносин поєднані в цілісність за сутнісно-змістовними ознаками з урахуванням об’єкта (для внутрішніх аграрних) кожного їх виду (членських, земельних, майнових, трудових, управлінських) або ж їх змісту (для зовнішніх аграрних).

Залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші аграрні право­відносини, вони можуть бути поділені на дві великі групи: внутрішні (внутрішньогосподарські) і зовнішні (зовнішньогосподарські). Цим відносинам притаманний свій зміст, характер нормативних актів, які їх регулюють, принципи, а також методи їх регулювання.

Внутрішні аграрні правовідносини визначаються як урегульо­ваний нормами аграрного права комплекс суспільних відносин, які виникають між сільськогосподарськими підприємствами і їх членами, сільськогосподарськими підприємствами і їх найманими працівника­ми, сільськогосподарськими підприємствами і їх структурними під­розділами й органами управління з приводу земель, майна, праці та інших об’єктів на підставі членства (участі) в сільськогосподарському підприємстві, трудового договору (контракту) із сільськогосподарсь­ким підприємством і які надають їх учасникам взаємозумовлені суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Суб’єктами внутрішніх правовідносин є не публічні органи, а приватні особи (сільськогосподарські підприємства та їх члени, най­мані працівники, такі утворення, як структурні підрозділи підпри­ємств, їх органи управління), що дозволяє віднести цей різновид пра­вовідносин до приватного типу, тобто до відносин приватноправових. Властивість “приватності” притаманна всім внутрішнім аграрним пра­вовідносинам - земельним, майновим, управлінським та іншим.

Зовнішні аграрні правовідносини визначаються як урегульова­ний нормами права (аграрного та інших галузей) комплекс суспільних відносин, які виникають між сільськогосподарськими товаровиробни­ками (суб’єктами аграрного господарювання) з одного боку, та інши­ми видами господарюючих суб’єктів, фізичними особами, органами державної влади й органами місцевого самоврядування з другого, з приводу конкретних об’єктів (майна, земель, праці тощо) на підставі договору, через спричинення шкоди, внаслідок видання уповноваже­ним органом нормативно-правового акта тощо і які надають їх учас­никам взаємозумовлені права й обов’язки у сфері сільськогосподарсь­кої й пов’язаної з нею діяльності.

Різновидами зовнішніх правовідносин виступають відносини:

• при здійсненні права власності на рухоме і нерухоме майно, належне учасникам сільськогосподарського виробництва;

• в царині державного регулювання сільського господарства;

• договірні;

• податкові;

• деліктні.

Зовнішні аграрні правовідносини за своєю сутністю є публіч­но-приватними.