Протокол практичного заняття №5. ”____” _____________ 2014

Робота 1. Дослідження провідної системи серця (дослід Станніуса)

Атиповим м'язовим волокнам, з яких збудована провідна система серця, властива автоматія. У серці жаби з атипових волокон складається синусний вузол, розташований у венозному синусі, і передсердно-шлуночковий вузол, розташований на межі передсердь і шлуночка. Від передсердно-шлуночкового вузла починається пучок Гіса, який через волокна Пуркіньє контактує з кардіоміоцитами

Мета роботи: Визначити, де розташований водій ритму серця жаби. Впевнитись у тому, що в серці є інші центри автоматії та градієнт автоматії.

Для роботи потрібні: набір інструментів для препарування, препарувальна дощечка, універсальний штатив, важіль Енгельмана, кімограф, серфін (маленький металевий затискач), шпильки, піпетка, розчин Рінгера, очний пінцет, нитки, жаба.

Хід роботи. Жабу треба знерухомити. Для цього її беруть у ліву руку, II і III пальцями тримають голову жаби з боків, а IV та V — утримують випростані передні і задні кінцівки. Вказівним пальцем тієї ж руки нахиляють голову жаби, щоб визначилася ромбовидна ямка, яка відповідає місцю сполучення черепа і першого хребця. Вістрям зонда намацують найбільш м'яке місце у ділянці сполучення і, проколовши шкіру та тканини, що містяться під нею, вводять зонд так, щоб під ним відчувалася тверда основа - тіло хребця. 3онд переводять у горизонтальне положення і одночасно пересувають у порожнину черепа, руйнуючи головний мозок. Не виймаючи зонда, повертають його у протилежному напрямку, вводять у хребетний канал і руйнують спинний мозок.

3нерухомлену жабу кладуть на препарувальну дощечку вгору животом, відтягують в боки передні лапки і прикріплюють їх шпильками до дощечки. Над мечовидним відростком піднімають шкіру пінцетом, роблять надріз і продовжують його в обидва боки у напрямку до кутів нижньої щелепи. Після цього ножиці та пінцет миють, щоб основний секрет, виділюваний шкірними залозами жаби, не потрапив на серце.

П іднявши пінцетом мечовидний відросток, надрізають під ним м'язи та продовжують розріз вздовж шкірної рани, видаляють м'язовий клапоть з грудиною. Через отвір у грудній клітці видно серце, що скорочується. Перикард треба підняти маленьким пінцетом і за допомогою ножиць видалити його з поверхні серця. Після цього чітко визначаються передсердя, шлуночок, цибулина аорти та обидві її дуги. Щоб побачити венозний синус, серце треба обережно відсунути вбік. Під час досліду серце систематично змочують розчином Рінгера.

Верхівку серця захоплюють серфіном під час діастоли. Піднімають серце за нитку, що прив'язана до серфіну, перерізують вуздечку серця — плівку перикарда між венозним синусом і задньою поверхнею серця. Просувають нитку в отвір короткого плеча важелька Енгельмана ближче до осі обертання. Підтягують нитку таким чином, щоб серце було розташоване вертикально, а важіль під час діастоли набував горизонтального положення. 3акріплюють нитку в отворі важеля.

Перо, закріплене на важелі, розташовують дотично відносно поверхні барабана кімографа, відрегулювавши систему реєстрації таким чином, щоб при скороченні серця і зміщенні важеля лінія на 6арабані записувалась протягом всього періоду зміщення.

3аписують механокардіограму, підраховують частоту скорочень відділів серця жаби (венозний синус, передсердя, шлуночок). За допомогою очного пінцета проводять нитку між дугами аорти і венозним синусом. Зав'язують вузол і затягують лігатуру між венозним синусом і передсердями — це I лігатура за визначенням Станніуса. Спостерігають за скороченнями кожного з відділів серця жаби. Якщо вони скорочуються, то з якою частотою? Після цього, не знімаючи I лігатури, треба накласти II лігатуру по передсердно-шлуночковій борозні, зав'язати вузол і затягнути її.

Спостерігають за скороченням відділів серця, підраховують частоту скорочень кожного з них. 3аписують механокардіограму.

Результати роботи:

Висновки:

Виконати завдання

Завдання 1.

Людина приймає блокатор повільних кальцієвих каналів ніфедипін. Як і чому при цьому зміниться: а) частота серцевих скорочень; б) сила серцевих скорочень?

Відповідь:

Завдання 2.

Ацетилхолін при взаємодії з М-холінорецепторами кардіоміоцитів збільшує їх проникність для іонів калію. Як і чому це змінить частоту скорочень серця?

Відповідь:

Завдання 3

При захворюваннях скорочення тривалості ПД типових кардіоміоцитів створює умови для патологічної рециркуляції імпульсів збудження (ПД) структурами серця, що порушує його насосну функцію. Поясніть причину цього.

Відповідь

Протокол перевірено. ________________________

(підпис викладача, дата)

Протокол практичного заняття №6. ”____”______________2014

Робота 1. Реєстрація і аналіз ЕКГ у людини

Мета роботи. 3аписати ЕКГ у стандартних, посилених однополюсних відведеннях від кінцівок та у грудних відведеннях. На підставі її аналізу зробити висновки про автоматію серця (що є водієм ритму, наскільки ритмічно він генерує ПД), динаміку і швидкість поширення збудження в серці, його електричну позицію.

Для роботи потрібен електрокардіограф.

Хід роботи. Роздягнений до пояса пацієнт лягає на спину на кушетці. Для запису ЕКГ від кінцівок електроди розміщують на лівому і правому зап'ястках і на лівій нозі відповідно до мар-кірування, зазначеного на панелі приладу. Ще один електрод розташовують на правій нозі для заземлення пацієнта. При реєстрації ЕКГ у стандартних відведеннях від кінцівок електроди розташовують таким чином:

I відведення – “ліва рука (+) і права рука (-)”;

II відведення – “ліва нога (+) і права рука” (-);

III відведення – “ліва нога (+) і ліва рука (-)”.

3наки «+» та «-» показують, з яким полюсом електрокардіографа з'єднаний електрод.

При реєстрації ЕКГ у посилених однополюсних відведеннях від кінцівок активний позитивний (+) електрод розташований на одній із кіндівок (аVR– права рука; аVL –ліва рука; аVF – ліва нога), а як негативний (-) використовують об'єднаний електрод, який утворюється шляхом з’єднання через додатковий опір двох інших кінцівок.

При реєстрації грудних відведень активний позитивний (+) електрод розташовують у визначених точках на поверхні грудної клітки, а негативним (-) є об'єднаний електрод, який утворюється за рахунок з'єднування через додаткові опори трьох кінцівок. Позначаються буквою V. Місця розташування активного електроду: V₁ – четверте міжребер'я по правому краю грудини; V₂ – четверте міжребер'я по лівому краю грудини; V₃ – між V₂ і V_4; V₄ – п’яте міжребер'я по лівій середньо-ключичній лінії; V₅ – ліва передня пахвинна лінія; V₆ – ліва середня пахвинна лінія. Електроди V₅ і V₆ розташовують на тому ж самому горизонтальному рівні, що й електрод V₄.

Шкіру у точках відведення треба обтерти 96 % спиртом етиловим або 20 % розчином мила, змастити електродною пастою або покласти під електрод прокладку з марлі, змочену ізотонічним розчином натрію хлориду. Відрегулювати посилення таким чином, щоб відхилення пера на 10 мм відповідало 1 мВ. Увімкнути рух стрічки приладу і записати калібровочний сигнал.

Обстежуваний повинен розслабитися, лежати спокійно, під час запису дихати поверхнево. Треба записати кілька серцевих циклів у кожному з відведень і приступити до аналізу ЕКГ. Для цього в усіх відведеннях слід позначити зубці, звернути увагу на їх напрям.

Спрощений алгоритм аналізу ЕКГ: