Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
билеты фин.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
518.14 Кб
Скачать

5.. Можливість банків зменшувати проценти на вклад за договором банківського вкладу

Законодавством, за загальним правилом (якщо інше не встановлено договором), допускається зміна банком розміру процентів, які виплачуються на вклади на вимогу. При цьому банк вправі збільшувати розмір процентної ставки у будь-який момент. Проценти у підвищеному розмірі починають нараховуватися згідно з умовами такого підвищення, встановленими банком (наприклад, з моменту прийняття рішення про підвищення процентних депозитних ставок, зі встановленої банком конкретної дати тощо). У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий їх розмір застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення (ч. 2 ст. 1061 ЦК). Таке повідомлення повинно мати персональний характер і бути зафіксованим у письмовій формі. Вказана норма має диспозитивний характер, а тому сторони в договорі вправі передбачити інший, ніж встановлений ЦК, строк, з якого діятиме зменшена процентна ставка.Одностороннє зменшення банками розміру процентних ставок на вклади, які обліковуються як строкові, чинним законодавством заборонено. Банк, якщо інше не встановлено законом, не може в односторонньому порядку зменшувати встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин (ч. З ст. 1061 ЦК). Згідно з ч. 4 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема зменшувати розмір процентної ставки за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом. З цього випливає, що законодавчі підстави для одностороннього зменшення банком процентних ставок за строковим вкладом повністю відсутні. Можливість одностороннього зменшення банками розміру процентних ставок на такі вклади заборонено передбачати також у договорі банківського вкладу. Тому будь-яка умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною (ч. 4 ст. 1061 ЦК).

Білет №11, 26, 42

1. Метод владних приписів в фінансовому та банківському праві

Методи ФП – основний метод владних приписів - вирішення будь-якого питання здійснюється волею однієї сторони, категоричність владних велінь фінансово-правових норм і відсутність оперативної самостійності суб`єктів фін.права.

За своїм змістом ці приписи стосуються порядку і розмірів платежів у державну бюджетну систему або позабюджетні фонди, цілей використання державних грошових фондів і т.п.

При використанні державою для формування своїх ресурсів платежів добровільного характеру (державні позики, казначейські зобов'язання, лотереї тощо) у певній частині також діє метод владних приписів. Таким чином, держава ставить умови проведення державних внутрішніх позик, випуску державних казначейських зобов'язань, що не може бути змінено за угодою сторін, і є обов'язковим для дотримання особами, що вступили в дані відносини.

Особливості основного методу фінансового права помітно проявляються в колі державних органів, уповноважених давати владні приписи учасникам фінансових відносин. Владні приписи виходять у більшості випадків від фінансових, податкових і кредитних органів, з якими інші учасники фінансових відносин не знаходяться в адміністративній залежності.

Ці органи пов'язані з іншими органами держави лише по лінії функціональної фінансової діяльності. Тут немає підпорядкування в повному обсязі, як при галузевому управлінні. У зв'язку з цим різна і ступінь імперативності норм, є особливості вираження в них економічних методів керівництва. Прикладом можуть служити кредитні санкції банку.

Владні приписи, що стосуються фінансової діяльності підприємств, організацій та установ, направляються і з боку їх вищестоящих органів. Певну групу фінансових відносин складають відносини, в яких учасники перебувають у підпорядкуванні «по вертикалі» (міністерства, відомства і підлеглі їм підприємства), проте ці відносини в зв'язку з переходом до ринкової економіки втрачають своє колишнє значення.

Владність як суть методу фінансово-правового регулювання має свої прояви, які служать характеристиками цього методу.

По-перше, владність фінансово-правового регулювання природно призводить до переваги в такому регулюванні позитивних зобов'язування, а не дозволений, як то має місце в цивільному праві, або заборон, що характерно для кримінального права. Держава, "видаючи" владні приписи, зобов'язує суб'єктів до їх виконання.