2. Суб'єкти, об'єкти, зміст фін. Діяльності держави

Держава як суб'єкт фінансового права. Держава виступає в особі уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування. Це можуть бути органи загальної компетенції - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України або органи спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності - Державне Казначейська служба, Міністерство доходів і зборів, Національний банк тощо. Водночас у фінансових відносинах держава може виступати суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені нею органи. Це характерно для міжнародної діяльності держави, в першу чергу для відносин у сфері державного кредиту (зокрема, коли Україна отримує кошти у вигляді зовнішніх запозичень від міжнародних фінансових організацій, іноземних юридичних осіб тощо).Фінансова діяльність держави – це заснована на нормах права планова діяльність у сфері мобілізації, розподілу й використання публічних централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання завдань і функцій, поставлених перед державою, органами місцевого самоврядування та іншими публічними утвореннями, визнаними державою та органами місцевого самоврядування, що задовольняють публічний інтерес.

Принципи фінансової діяльності держави

Характеризуючи фінансову діяльність держави, слід визначити принципи її здійснення. Пропонуємо поділяти принципи фінансової діяльності на такі групи:

1 – загальноправові принципи;

2 – галузеві принципи;

3 – міжгалузеві принципи;

4 – принципи окремих правових інститутів даної галузі права.

Загальноправові принципи фінансової діяльності є визначальними для формування галузевих. Серед них необхідно зазначити такі: принцип законності, принцип верховенства права, принцип суверенітету держави, принцип рівності усіх форм власності, принцип права власності народу України на природні об’єкти та інші принципи, закріплені в Основному Законі держави.

Галузеві принципи є базовими для визначення кола суб’єктів, що беруть участь у фінансових відносинах, та об’єктів правового регулювання цих відносин. До них належать:

● публічний характер фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування;

● розподіл функцій між органами влади у сфері управління фінансовою діяльністю;

● пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими у сфері управління фінансовою діяльністю;

● пріоритет публічних видатків над публічними доходами;

● всебічний контроль у сфері фінансової діяльності;

● плановість.

Серед інших принципів необхідно відмітити наступні: принцип фінансової безпеки держави, принцип цільового використання фінансових ресурсів, принцип безперервності, принцип економічної доцільності, принцип гласності, принцип системності, принцип соціальної спрямованості фінансової діяльності, принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності, принцип самостійності у встановлених законодавством межах, принцип компетентності органів держави та місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності та ін.

Об‘єктом є фондами грошових коштів. Централізовані фонди грошових коштів перебувають у розпорядженні держави як суб’єкта публічної влади (Державний бюджет та державні цільові фонди − Пенсійний фонд, фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування: на випадок безробіття, з тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб тощо) та органів місцевого самоврядування (місцеві бюджети).

3.Банківські послуги: поняття, види, зміст...

Відповідно до ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг

Фінансовими вважаються такі послуги:

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

11) факторинг;

12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

Відповідно до ЗУ Про банки і банківську діяльність Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб;

До банківських послуг належать:

1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; (Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджено постановою правління НБУ) 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; ( Інструкція про порядок відкриття використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління НБУ.

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент. ЗУ Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг

Фінансовий кредит - кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент. Податковий кодекс України

Відповідно до ЗУ Про банки і банківську діяльність Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до Господарського Кодексу Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян.

Відповідно до Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов'язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Відповідно до ЗУ Про банки і банківську діяльність Стаття 49. Кредитні операції

Як кредитні в цій статті розглядаються операції, зазначені в пункті 3 частини третьої статті 47 цього Закону, а також:

1) здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

2) надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

3) придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

4) лізинг.

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори.

Банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо: 1) інвестицій; 2) випуску власних цінних паперів; 3) випуску, розповсюдження та проведення лотерей; 4) зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа; 5) інкасації коштів та перевезення валютних цінностей; 6) ведення реєстрів власників іменних цінних паперів (крім власних акцій); 7) надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Банк здійснює діяльність, надає банківські та інші фінансові послуги в національній валюті, а за наявності відповідної ліцензії Національного банку України - в іноземній валюті.

Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності. Банк має право розпочати новий вид діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) за умови виконання встановлених Національним банком України вимог щодо цього виду діяльності або послуги. Банк не пізніш як за місяць до початку нового виду діяльності або надання нового виду фінансових послуг (крім банківських) зобов'язаний повідомити про це Національний банк України згідно з вимогами та в порядку, встановленими Національним банком України.

Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (ст. 1 ЗУ про фінансові послуги)