34. Географія тваринництва.

Сільське господарство - найдавніша галузь матеріального виробництва і особлива галузь економіки. Адже воно займається вирощуванням культурних рослин (рослинництво) і розведенням і вирощуванням домашніх тварин (тваринництво). Тим самим сільське господарство забезпечує населення продуктами харчування і, водночас, промисловість - сировиною. У сільськогосподарському виробництві зайнята приблизно половина економічно активного населення світу. Але в країнах, що розвиваються, цей показник становить 2/3 і більше, тоді як у розвинутих країнах - менше 10 %, а уСША і деяких країнах Західної Європи - тільки 2-3 %.

Сільське господарство так чи інакше розвивається майже в усіх країнах. Найбільшими виробниками сільськогосподарської продукції є найбільші за розмірами й кількістю споживачів країни, як-от: США, Канада,Бразилія, Китай, Індія. Однак у країнах, що розвиваються, переважає внутрішнє споживання продукції, тоді як економічно розвинуті країни є найбільшими експортерами сільськогосподарських товарів. Водночас економічно розвинуті країни є найбільшими імпортерами сільськогосподарської продукції, оскільки мають надзвичайно місткий споживчий ринок. У сільському господарстві економічно розвинених країн переважає високотоварне агропромислове виробництво. Це означає, що фермери виробляють таку кількість сільськогосподарської продукції, яка значно перевищує їхні потреби. У країнах, що розвиваються, переважає дрібнотоварне сільське господарство. Фермери мають змогу продавати лише незначну частку своєї продукції. Виробництво здебільшого орієнтується на задоволення власних потреб фермерських господарств у продуктах харчування. У сільському господарстві деяких країн, що розвиваються, поширена плантаційна система. її запровадили португальці ще в XIV ст. на тропічних островах західноафриканського узбережжя. Плантації — це великі сільськогосподарські підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні одного тропічного продукту, наприклад кави або какао, для постачання його на ринок. Зараз триває новий етап "зеленої революції", який має назву "біотехнологічна революція". На цьому етапі широко застосовуються біотехнології, комп'ютерні засоби, нові способи захисту рослин, обробітку ґрунтів тощо. У результаті проведення "зеленої революції" багато країн, що розвиваються, зуміли повністю задовольнити свої потреби в продуктах харчування за рахунок власного виробництва. Дехто вважає, що "демографічний вибух", характерний для цієї групи країн, не в останню чергу зумовлений "зеленою революцією". Спираючись на її досягнення, деякі країни цієї групи спромоглися навіть перетворитися на експортерів сільськогосподарської продукції.

35. Географія транспортного комплексу.

Транспорт є сектором національного господарства, який забезпечує переміщення вантажів і населення, а тому він належить до виробничої сфери і сфери послуг. Урізноманітнення видів транспорту, ускладнення його структури і взаємозв'язків між окремими галузями зумовили формування транспортного комплексу. У даному короткому розділі йдеться про його виробничі особливості, територіальну організацію та проблеми розвитку. Вивчення транспортного комплексу буде своєрідним містком до ознайомлення з галузями сфери послуг. Важливе значення для життя людей має сфера послуг. Вона разом з деякими галузями виробничої сфери (торгівлею і громадським харчуванням) задовольняє соціальні і духовні потреби населення. Оскільки функція цих галузей полягає у наданні послуг, то їх відносять до інфраструктури. На відміну від виробничої інфраструктури, що обслуговує виробництво, підприємства і установи сфери послуг, торгівлі і громадського харчування надають послуги безпосередньо населенню, а тому формують соціальну інфраструктуру.

Транспорт — специфічна галузь господарства. Він не створює, як інші виробничі сектори, нових матеріальних цінностей. Результатом роботи транспорту є переміщення вантажів і людей. Вантажний транспорт належить до виробничої сфери. Пасажирський, здійснюючи перевезення людей, належить до обслуговуючих галузей. Важливість транспорту полягає в тому, що він забезпечує зв'язки між галузями, підприємствами, регіонами країни, зарубіжними державами. Без транспорту був би неможливий сам процес сучасного виробництва, для якого необхідні зв'язки щодо постачання сировини й продукції. Велика роль галузі у підвищенні рівня життя населення. Зайнято у транспорті близько 6,8% працюючих у господарському комплексі країни. Для сучасного транспорту властива велика різноманітність видів, кожен з яких має свої специфічні виробничі особливості. Тому можна вважати його комплексом взаємопов'язаних галузей. Поділяють його на складові частини, передусім, за середовищем, в якому здійснюється переміщення вантажу чи людей (рис. 38). За цим підходом транспортний комплекс складається ізсухопутного, водного та повітряного видів. У сухопутному виділяється автомобільний, залізничний і трубопровідний; у водному — морський і річковий. Специфічною галуззю транспортного комплексу є міський пасажирський транспорт Річковий транспорт вимагає незначних затрат на впорядкування природних шляхів, проте працює сезонно, а напрямки шляхів не завжди співпадають з потребами. Перевагою повітряного транспорту є велика швидкість перевезень, недоліком — висока вартість, а тому він є переважно пасажирським.. Пропускна спроможність транспортних шляхів визначається максимальною кількістю транспортних одиниць (поїздів, суден, автомобілів, літаків), яку можна пропустити за певний період при даному рівні технічної оснащеності та найефективнішій роботі транспорту. Наприклад, двоколійна залізниця, обладнана автоматичним блокуванням, має пропускну спроможність 144 пари поїздів за добу і може забезпечити за рік перевезення понад 75 млн. т вантажів у кожному з напрямків. Пропускна спроможність одноколійних магістралей — 22-26 пар поїздів за добу, що становить близько 17 млн. т вантажів за рік.