31. Машинобудування світу.

Машинобудування як галузь промисловості виникла в XVIII столітті. Винахід прядильної машини, ткацького верстата, парової машини, як універсального двигуна й інших машин спричинило створення машин для виробництва машин. Це було пов'язане з винаходом супорта, удосконалюванням металорізальних верстатів і появою інших металообробних машин. Перехід від мануфактури до машинного виробництва відкрило епоху великої машинної індустрії, промислового капіталізму ознаменував повний технічний переворот і загальне ламання суспільних відносин виробництва.

Машинобудування України виникло ще в середині XIX сторіччя. Наявність металу, вигідне транспортно-географічне розташування, висока концентрація сільськогосподарського виробництва сприяли розвитку важкого, транспортного і сільськогосподарського машинобудування.

Основними елементами розвитку сучасного машинобудування є вдосконалювання засобів виробництва, методів організації виробництва (наприклад використання технологій серійного й масового виготовлення), перехід достандартизації, автоматизації й інформаційного забезпечення процесів.

Найбільш розгалуженим є загальне машинобудування, що налічує понад 300 різних виробництв. Виробництво цієї досить складної продукції тяжіє в основному до індустріально розвинутих країн і багато у чому визначається наявністю кваліфікованої робочої сили. Наприклад, верстатобудування - приналежність здебільшого "елітних" держав, як-от: Японії, Німеччини, США, Італії, Швейцарії. Особливо виділяється Японія, що масово виробляє висококласну робототехніку, випереджаючи як американських, так і європейських конкурентів. Аналогічна картина в розміщенні спостерігається у сфері важкого машинобудування, яке виробляє устаткування для окремих галузей індустрії. Таке виробництво найкраще розвинуте насамперед у таких країнах, як США,Японія, Німеччина, Велика Британія. За загальною вартістю продукції машинобудування перше місце міцно посідають США, потім Японія, Німеччинаі Китай.

32. Географія зернових культур.

Зернові культури є найпоширенішими з усіх, вирощуваних людиною рослин. Під ними зайнято близько половини оброблювальних земель (ріллі). Призначення зернових культур різноманітне. Насамперед їх використовують як продовольчу сировину для населення і як корми для худоби.

 Основною зерновою культурою України є озима пшениця, на яку припадає майже 50% валового збору зерна в країні. Основні райони вирощування цієї культури — лісостепова, степова зони і частково Полісся.

  Яра пшениця поступається озимій врожайністю. Тому вона має незначне поширення, головним чином у степових районах. У лісостеповій зоні яру пшеницю висівають тоді, коли вимерзає озима.

  Посіви жита займають близько 2% площі зернових. Його вирощують на Поліссі, в Лісостепу, в Карпатах.

  Велике значення в Україні належить зернофуражним культурам — ячменю, кукурудзі і вівсу.

  Ячмінь друга за розмірами посівних площ і за валовими зборами зерна (близько 20%) яра зернова культура. Його вирощують у південній частині Степу та в передгірних районах Криму.

Третє місце за площею посівів посідає кукурудза. На неї припадає майже 15% валового збору зерна. Найкращі умови для її вирощування — північний і центральний степ.

  Овес займає таку саму площу, як і жито. Його посіви зосереджені на Поліссі та в Передкарпатті.

Велике значення в харчовому раціоні людини мають круп'яні культури — гречка, просо, рис. Гречку сіють у Лісостепу і на Поліссі. Просо вирощують в Лісостепу і Степу. Рис культивують на поливних землях у Миколаївській, Херсонській областях та в Криму.

  Зернобобові — горох, люпин, вика та соя — дуже цінні кормові та харчові продукти. Горох вирощують переважно на півдні Лісостепу і півночі Степу, люпин — на Поліссі, сою — здебільшого в Степу і Лісостепу.