11. Техніки

Накопичення матеріалу:

метод вільних асоціацій (або " основне правило психоаналізу ")

" Тлумачення сновидінь "

Інтерпретація - тлумачення першоджерел конфліктів

Аналіз "Опору" і "Перенесення"

Опрацювання - заключний етап (і механізм перебудови психіки при ньому)

Метод вільних асоціацій - психоаналітична процедура вивчення несвідомого, в процесі якого індивідуум вільно говорить про все, що приходить в голову, незважаючи на те, наскільки абсурдним або непристойним це може здатися. ^[1] Один з перших проективних методів. Метод активно використовується в психології, соціології, психіатрії, соціальній роботі, психолінгвістиці.

З. Фрейд і його послідовники передбачали, що неконтрольовані асоціації - це символічна або іноді навіть пряма проекція внутрішнього, часто неусвідомлюваного змісту свідомості. Це дозволяє використовувати асоціативний експеримент для виявлення та опису афективних комплексів. У контексті такого розуміння асоціацій всі проективні методики можуть бути класифіковані як різновид методу вільних асоціацій.

Основні положення теорії сновидінь Фрейда:

Сновидіння - це перекручений замінник чогось іншого, несвідомого; крім явного сновидіння існує несвідоме приховане сновидіння, яке і проявляється у свідомості у вигляді явного сновидіння. Зміст несвідомого - витіснення бажання.

Функція сновидінь - оберігати сон. Сновидіння - це компроміс між потребою у сні та прагнучими порушити його несвідомими бажаннями; галюцинаторне виконання бажань, функція якого - оберігати сон.

Сновидіння проходять обробку: перетворення думок у зорові образи; згущення; зсув; вторинну обробку. Пізніше Фрейд додав до цих процесів заміну прихованого змісту символами.

12. Структура особистості. Комплекси, установки, функції особистості (к.Юнг).

Існування комплексів Юнг відкрив в 1903 році в експериментах з використанням тесту словесних асоціацій.

Комплекси - це автономні групи асоціацій, що мають тенденцію самостійно переміщатися, жити власним життям, незалежно від наших намірів.

Ось, наприклад, комплекс матері. Його ядром є дитячі переживання, пов'язані з матір'ю і матерями взагалі. Думки, почуття, спогади, що мають відношення до матері, притягуються до ядра і утворюють комплекс. Про те, над чиєю особистістю домінує мати, кажуть, що в нього сильний комплекс матері. Його думки, почуття, дії спрямовуються уявленнями про матір, її слова і почуття надзвичайно значимі, її образ головує: «Очі матері завжди дивляться на тебе».

Комплекс може вести себе як самостійна особистість, з власним духовним життям. Він може захопити контроль над особистістю в цілому і використовувати механізми та ресурси психіки у власних цілях.

Онсновні установки: інтроверсія і екстраверсія. Перший тип установки (в нормі) характеризує людину нерішучого, рефлексивного, замкнутого, який зосереджений суто на себе, уникає об'єктів, завжди знаходиться як би в обороні і охоче ховається, йдучи в недовірливе спостереження. Другий тип (в нормі) характеризує людину люб'язного, зовні відкритого та попереджувального. Він швидко пристосовується до будь-якої ситуації, легко вступає в контакти і нерідко безтурботно й довірливо, нехтуючи обережністю, вплутується в незнайомі ситуації. У першому випадку на перших ролях явно суб'єкт, а в другому - об'єкт.

Юнг виділяв чотири основні психологічні функції: мислення, почуття, відчуття, інтуїція.

Мислення є раціональна здатність структурувати і синтезувати дискретні дані шляхом концептуального узагальнення. У своїй найпростішій формі мислення говорить суб'єкту, що є присутня річ. Воно дає ім'я речі і вводить поняття.

Почуття – функція, що визначає цінність речей, що вимірює і визначає людські взаємини. Мислення і почуття – функції раціональні, оскільки мислення оцінює речі під кутом зору “істина – неправда”, а почуття – “прийнятне – неприйнятно”. Ці функції утворять пари протилежностей, і якщо людина більш досконала в мисленні, то йому явно не дістає чуттєвості.

Відчуття – функція, що говорить людині, що щось є, вона не говорить, що це, але лише свідчить, що це щось присутнє. У відчутті предмети сприймаються так, як вони існують самі по собі в дійсності.

Інтуїція визначається як сприйняття через несвідоме, тобто зниження картин і сюжетів дійсності, походження, яких неясно, смутно, погано з’ясовано. Функції відчуття й інтуїції є ірраціональними – зовнішнім і внутрішнім сприйняттям, незалежним від яких або оцінок.

У свою чергу, раціональні й ірраціональні функції діють взаємовиключним образом. Усі чотири функції представлені двома парами протилежностей: мислення – почуття, відчуття – інтуїція.